Ой, а це хто? здивувалась Люся, зайшовши до подруги на кухню.Під жовтим світлом лампи, у кутку біля крихітної
«Невже ця жінка, схожа на звіра в пастці, його мати?» Її фраза: «Ти моя помилка молодості» дзвенила в
Ну, то ви мене тепер у дитячий будинок повернете? Тітка казала, що ви мене взяли, бо не знали, що своя
**Щоденник** Олесю, та там узимку ж холодно! Піч топити, дрова носити! Мамо, ти ж сама з села, у тебе
«Невже ця жінка, схожа на звіра в пастці, його мати?» Її слова: «Ти моя помилка молодості» лунали в ньому
Мудрої поглядової виїмки вулик, просячи допомоги, зявився до людей і в знак вдячності залишив щедру винагороду.
Мамо, тато був правий, коли казав, що у тебе не всі вдома! Тепер і я бачу ти зовсім зїхала з глузду.
” Оленко, та там же взимку морози! Піч топити, дрова носити! Мамо, ти ж селянка, у дитинстві у
Мамо, ти хочеш віддати нашу хату синові брата? А потім до мене прийдеш жити? Я не пущу! Навіть не думай!
**Щоденник Антонини Михайлівни** “Мамо, тато мав рацію, коли казав, що в тебе не все гаразд з головою!
Хто, якщо не я? У дворі пятиповерхового будинку в спальному районі Києва всіх знала бабуся Алевтина Петрівна.
У нашій оселі не завжди вистачало їжі.Мама докладала всіх зусиль, проте іноді грошей не хвилило навіть на хліб.
**Щоденниковий запис** Якби вона знала, чим її дорога сестричка у Києві займається, ніколи б не згадувала
Мамо, ти хочеш віддати нашу хату синові брата? А потім до мене приходитимеш жити? Я не пущу!
” Терпи, донечко! Тепер ти в чужій родині, мусиш звикати до їхніх звичаїв. Вийшла заміж, не в гості