У мене є п’ятирічна донька, яку звуть Маргарита. І ось одного дня, коли я її забирала з дитячого садочку, то вона мене змусила вкритися холодним потом. Позавчора, по дорозі додому, Маргарита до мене повернулася та сказала:
– Мама у мене до тебе дуже серйозна розмова.
⁃ І кого це стосується, запитала я.
⁃ Нашого татуся, серйозно відповіла мені донька.
⁃ Я тебе уважно слухаю, мені дуже цікаво про що ти хочеш зі мною поговорити, тим паче якщо це стосується нашого тата.
⁃ Мамо, чому ти кожної ночі пристаєш до тата, скільки це вже може продовжуватися?
Після цієї фрази Маргарити, я думала, що провалюсь крізь землю. Я у неї одразу ж запитала:
⁃ Донечко, а ти що вночі не спиш?
⁃ Звісно що сплю, але все одно чую, як ти підходиш до тата та говориш йому, що скільки можна вже сидіти за комп’ютером, що вже пізно, час лягати спати та думати не тільки про себе, а й про родину. Тут я хотіла тобі сказати, що тато якраз тільки думає про нас, адже він таким чином заробляє кошти, щоб купувати тобі прикраси, а мені іграшки. І ось, я хотіла тебе попросити, щоб ти в нього попросила пробачення та більше не говорила такого. Нехай сидить скільки йому потрібно, добре?
Я видихнула з полегшенням, звісно, що я погодилася зі своєю донькою та пообіцяла більше не підходи до тата та не говорити йому закривати ноутбук. І після цієї розмови, коли ми прийшли додому з донькою, я розповіла цю історію чоловікові та ми з ним ще сміялися дуже довго. Але те, що я відчула після таких слів моєї доньки, просто не передати словами.
