12 років тому мій чоловік вiдд_aв сина до дитячoгo будинку, а тепер хоче його повернути. Наші стосунки під зaгpoзoю.

Мій Андрій чудова людина. Я дуже щаслива з ним. Але в молодості він зробив пoмилкy, про яку давно шкoдyє. Йому було 16 років, коли його дівчина завагітніла. Її батьки були пpoти цієї дитини, а Андрій був сиpoтoю. Він втpaтив батьків ще коли йому було 5 років і його виховували бабуся з дідусем. Враховуючи таку нeлeгкy ситуацію, вони вирішили вiддaти сина в дитячий будинок. З того часу минуло вже 12 років. Ми разом і виховуємо 4-річну донечку Софію.

Мій чоловік працює в столичній школі вчителем фізичного виховання. Діти його дуже люблять. Та і він не проти затриматись на роботі заради них. Віднедавна ще й почав проводити для них тренування з футболу та баскетболу. Діти часто звертаються до нього за допомогою чи порадою. Особисто мене це дуже вражає.

Є в школі один хлопець, який дуже прив’язався до Андрія. Його виховує лише мама, бо батька він втратив кілька років тому. Розуміючи його ситуацію, Андрій особливо піклується про нього: за потреби допомагає йому чи просто дає корисні поради. Я помічала, що вони часто спілкуються через телефон.

Андрій почав затримуватись на тренуваннях, додому приходив дуже втомленим. Почав менше часу приділяти мені та донечці. Я розуміла, що він фізично виснажується на роботі. Але потім серце почало відчувати щось не те.

Я знала, що Андрій вірний і ніколи б мені не зрадив. А якби й покохав іншу, то зразу зізнався б мені. Я хотіла зрозуміти причину свого занепокоєння і почала контролювати чоловіка. Одного разу він вийшов у магазин і забув телефон вдома, що буває дуже рідко.

Коли на екрані висвітилось повідомлення, я не втрималась і прочитала його. А потім і всю переписку чоловіка. І тут я зрозуміла причину свого занепокоєння. Писав йому той самий учень, звуть його Назар, навчається у 7 класі. Як виявилось, це і є той хлопчик, від якого Андрій відмовився 12 років тому. В своїх останніх повідомленнях чоловік пише як шкодує про свій вчинок і просить вибачення в Назара.

Коли чоловік повернувся, я вирішила напряму з ним про це поговорити. Андрію не сподобалось, що я нишпорю в його телефоні. Але спокійно, без скандалів ми поговорили. Він розповів, що проводить час з Назаром після тренувань, що не лише в школі спілкуються, а й ходять разом в кіно чи кафе.

Мені стало неприємно, що зі своєю донечкою він ніколи не ходив в кафе чи в розважальні центри, а з Назаром проводить майже весь свій час після роботи. Крім того, ще й дає йому кишенькові гроші.

Ситуація дійсно неприємна. Найбільш мене обурює те, що все це відбувалось в мене за спиною. Я розумію, що Андрій шкодує про те, що відмовився від сина. Але ж це не вихід – весь свій час проводити тепер з ним, забувши про доньку. В кінці розмови я пояснила, що розумію як йому нелегко, але попросила чоловіка старатись приділяти час і доньці.

Після нашої розмови Андрій познайомив мене з Назаром і він почав бувати в нас вдома. Так, Андрій не забуває про Софію. Але все одно більшість свого часу проводить з Назаром. І це мене дуже непокоїться. Тому якщо найближчим часом нічого не зміниться, то спробую залякати чоловіка розлученням. Я цього не хочу, але можливо страх втратити нас з донечкою змінить його ставлення до нас.

Оцініть статтю
Дюшес
12 років тому мій чоловік вiдд_aв сина до дитячoгo будинку, а тепер хоче його повернути. Наші стосунки під зaгpoзoю.
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.