1,5 річний знайда і його щаслива історія

 

О 9 годині вечора, повертаючись з роботи, я вирішила трохи скоротити дорогу додому через парк. Йдучи по алеї, я раптом побачила перед собою синю дитячу коляску і дуже здивувалась такій знахідці, адже поряд нікого не було. Невже можливо так забігатись, щоб забути про такий важливий дитячий інвентар?

Я почала розглядатись навколо і поряд з кущами помітила дитину, приблизно 1,5 річного віку, яка просто тьопала своїми дрібненькими кроками взад і вперед. Помітивши мене, малюк зовсім не злякався, а навіть навпаки – подарував мені свою щиру дитячу посмішку і протягнув до мене свої маленькі рученята. Я взяла дитину на руки й вірила, що десь поряд зараз обов’язково ми знайдемо його маму. Повз нас пройшло ще троє людей, але вони не мали ніякого відношення до знайденої мною малечі.
Я викликала поліцію. Але тут все, як завжди, на виклик вони не надто квапились (ми встигли поратися та перекусити печивом, яке знайшла в себе в сумці), по приїзду правоохоронець дуже довго возився з протоколом, час від часу косивши на мене свій погляд. Однозначно, що він мав думати, що я цю дитину вкрала. Про себе я ще подумала: «прямо таки, як сюжет із фільму», але по правді було вже не до сміху. Я постійно знаду собі на голову якусь пригоду…
Заповнивши всі папери, поліціянт запитав у мене чи зможу я забрати маленьку знайду до себе додому, поки вони шукатимуть горе-батьків.
– Тобто додому? – я отетеріла – А вдома що я скажу чоловікові, дітям?
– Я надіюсь виключно на вашу свідомість. І впевнений, що якщо ви не змогли пройти осторонь, то й допоможете довести цю справу до кінця – відповів він. І додав – Якщо пошуки затягнуться, дитина у вас не залишиться, оформлятимемо в дитячий будинок.
Мені було шкода дитину, тому я погодилась, думаючи про себе: «такі пошуки зазвичай не тривають довго, на день другий такі мамочки обов’язково знаходяться». Я залишила свою адресу поліцаю і пішла з дитиною додому. Все зваживши, вирішила зателефонувати своєму чоловікові, все одно потрібна була його допомога, щоб підняти візок з дитиною на п’ятий поверх. На моє здивування, чоловік взагалі не розізлився, лише посміявся з мого таланту постійно потрапляти в нестандартні ситуації. Доньки втішились такій вечірній розвазі, цілий вечір гралися з малям, немов з живою іграшкою. А миз чоловіком, сидячи на кухні, згадували ті часи, коли наші дівчатка були такими маленькими.


Телефонний дзвінок перервав наш щасливий вечір з ароматом ностальгії. Дзвонив поліціянт, повідомити нас, що мама малюка знайшлася. Вияснилося, що це взагалі не той випадок, коли безвідповідальні батьки забувають про своє чадо. Як розповів нам правоохоронець, мама малечі вагітна другим малюком і під час прогулянки в парку вона відчула гострий біль внизу живота, відсидівшись трохи на лавочці, підвелась забрати дитину і направлятися додому, але їй стало зле і вона втратила свідомість.
В тій зоні парку, де вагітна мама гуляла з дитиною, зазвичай нелюдно. Тому цього ніхто і не помітив, а мала дитина, не розуміючи що сталося, так потихеньку і заштовхала візок задалеко від місця прикрої події. Згодом, хтось проходив повз і помітив непритомну жінку, але навіть уявлення не мав, що вона тут ще з однією дитиною. Жінка прийшла до тями лише в пологовому будинку, як з’ясувалося, їй терміново потрібно було робити кесарів розтин.
– Нам потрібно ще трохи часу, щоб знайти батька – заверши свою розповідь правоохоронець.
– Звичайно! Без проблем! – сказала я, думаючи про бідолашну жінку.
Пройшло ще зовсім небагато часу, коли нам у двері подзвонили. Молодого чоловіка, який тремтів від страху, звали Дмитром, а нашого маленького гостя – його сина – Максимом. В знак подяки Дмитро ще пропонував нам гроші, від яких, звичайно, ми відмовились.
Пологи Максимової мами пройшли без ускладнень. В них народилась дівчинка, яку батьки захотіли назвати на честь мого імені – Марія. Згодом Дмитро ще знайшов підлітка, який тоді в парку знайшов його непритомну дружину, хлопця звали Артем. І тепер я з Артемом хрещені батьки дівчинки Марії. Дружимо родинами

Оцініть статтю
Дюшес
1,5 річний знайда і його щаслива історія