Настя зустріла своє 70-річчя на лавці у пансіонаті. Сюди її привіз син. Спочатку обіцяв, що на місяць. Але місяць затягнувся на два роки.
Починалося все не так погано. Дмитро запропонував мамі переписати на нього її квартиру. Обіцяв, що нічого не зміниться. Але потім Настя почала ділити свою двокімнатну з сином та невісткою. Почалися постійні сварки з невісткою, бо жінки з різницею у 40 років дивилися на речі по-різному. Дмитро спочатку заступався за матір, але потім обрав маску байдужості.
Через кілька місяців емоційного проживання під одним дахом син запропонував матері поїхати в пансіонат. Нібито підлікуватися, подихати свіжим повітрям. Тоді Настя запідозрила недобре.
Поїхала в пансіонат. Умови були хорошими, але персонал – байдужий. Люди беземоційно виконували свою роботу. А Насті хотілося спілкування. Добре, що сусідка в кімнаті виявилася хорошою та товариською. Хоч вона привітала її з ювілеєм. На відміну від сина, від якого нічого не чути вже два роки. А з донькою Настя не спілкувалася вже 12 років.
Настя рано залишилася без чоловіка. Жінці доводилося працювати на двох роботах, щоб допомагати дітям. Але повелося так, що завжди більше допомоги діставалося Дмитру, а не Ліні.
Настя призбирувала грошей та віддавала Дмитру: то на борги, то на лікування. Одного разу Ліна з чоловіком назбирали певну суму на квартиру. Не вистачало кілька десятків тисяч. Ліна звернулася за допомогою до мами. Але Настя віддала гроші сину на купівлю квартири. Останньою краплею стало те, що мама знову фінансово допомогла сину. Гроші треба було на весілля. А Ліна просила на лікування. Проблема була не критичною, та все ж. Після цього Ліна образилася та сказала, що матері у неї немає.
Настя корила себе, що неправильно виховала сина. Варто було виховувати більш самостійним та відповідальним. Але вже нічого не повернеш.
Настя витерла сльози та вже хотіла йти в кімнату. Але тут почула, що хтось гукає її. Повернулася та побачила Ліну.
– Привіт, мамо. Зі святом тебе. Я тебе ледь знайшла. Дмитро довго не казав, де ти. Довелося налякати його тим, що відсуджу половину квартири.
Старенька мати ледь не зомліла від щастя. Своє день народження Настя завершила вдома у доньки. Так і живуть у трикімнатній квартирі. Чоловік не проти.
