У тихому селі на Волині, серед зелених полів та лісів, жив семидесятирічний дідусь Іван, один із найзаможніших селян у окрузі. Його землі простягалися далеко, а худоба паслася на багатих пасовищах. Хоча його імя викликало повагу, у серці він відчував порожнечу. Десять років тому він поховав свою дружину, Олену, яка народила йому трьох дочок. Тепер вони були заміжні, жили своїм життям, а в Івана не було сина, який би продовжив його прізвище. Ця думка не давала йому спокою.
Незважаючи на сивину та згорблену спину, Іван вірив, що доля ще дарує йому сина. Саме тому він прийняв рішення, яке вразило все село: він одружиться знову.
Його вибір впав на двадцятирічну Соломію, дівчину з бідної родини. Її батьки, задушені боргами та хворобою молодшого сина, погодилися на пропозицію Івана. За чималі гроші вони віддали дочку заміж.
Соломія не плакала вголос. Вона прийняла свій жереб, знаючи, що це єдиний спосіб врятувати родину. Перед весіллям вона шепотіла матері:
«Сподіваюся, він буде добрий до мене Я виконаю свій обовязок».
Мати лише мовчала, стискаючи її у обіймах.
Весілля було скромним, але Іван хотів, щоб усі бачили його «могутність». Сусіди збиралися біля церкви, шепотіли:
«Бідна дівчина»
«Дивіться на нього сміх та й годі!»
Але Івану було байдуже. Він пишався, йдучи поруч із Соломією. Для нього це був шанс довести, що він ще може мати сина.
Тієї ночі, коли гості розійшлися, Іван випив міцної настоянки, якою лікувався від немочі. Він взяв Соломію за руку і прошепотів:
«Сьогодні починається наше нове життя, моя королево».
Але перш ніж ніч настала, трагедія вдарила. Іван схопився за груди, його обличчя перекривилося. Він гепнувся на ліжко, а Соломія закричала на допомогу.
Сусіди прибігли, але було пізно. Лікарі лише розвели руками:
«Серце не витримало».
На світанку все село вже знало. Люди шепотіли:
«Навіть сина не встиг дати їй»
«Доля покарала його за гордість».
Похорон був великим, як і належало заможному чоловікові. Соломія стояла у вдовій хустці, її молодість назавжди затьмарена цим шлюбом.
Гроші, які Іван заплатив за неї, позбавили її родину боргів, але для Соломії це була надто висока ціна. Вона залишилася з висновком: іноді жадоба неможливого руйнує не лише тебе, а й тих, хто поруч.
