Це історія про мою маму та її брата. Я завжди знала, що в мене є дядько Микола, що живе в Києві. Він до нас не їздив, ми до нього тим більше. Мама розповідала, що дядько живе дуже багато. Його свекри впливові люди дали йому в руки хороший бізнес.
Ми ж жили дуже скромно, навіть можна сказати бідно. Весь час мама важко працювала, батька не стало як ми з сестрою, ще малі були. В нас був город, садок, та господарство. З цього й жили, мама продавала овочі й фрукти, а ще молоко та сир. Ми також їй допомагали, як могли.
Ми часто запитували у мами чому вона не попросить допомоги у свого брата. Та мама говорила, що у нього ж своя сім’я, свої проблеми. Та ми розуміли, що просто він не хотів з нами спілкуватися. Але час розставив все по своїх місцях.
Ми підросли, мама розвела вже більше господарства. Почала виїжджати зі своєю продукцією до міста, мала клієнтів. І ви знаєте, ми стали жити краще, хоч і працювали з сестрою на рівні з дорослими.
Вперше ми побачили свого рідного дядька в соціальних мережах. Він жив не багато, він жив шикарно. В нього була маса фото з різних країн, він багато подорожував. Багато фото на різних заходах з різними знаменитими людьми. Коли показали мамі, то вона плакала, говорила, що рада, що він живе щасливо. Ми пропонували мамі зв’язатися з ним, та вона відмовила. Сказала, що не хоче псувати йому репутацію, ми ж бідні, а він багатий.
Та одного дня мама повернулася не сама з міста, а зі своїм братом.
– Дівчатка, а до нас гість. – сказала вона радісно.
Ми ж не відчували особливої радості. А от мама прямо літала навколо нього. Щебетала, розповідала, як ми добре вже живемо, скільки всього маємо.
– Мамо, а чому ж ви дядькові Миколі не розповідаєте, як ми жили десять років тому, коли хліба позичали в сусідів. При тому, що все село нам заздрило, що такого багатого родича маємо. – не витримала моя сестра.
Мама одразу нагримала, що так не гарно. А дядько опустив голову. Виявилося, що він залишився ні з чим, дружина вигнала, бізнес забрали свекри. І крім сестри його ніхто не хотів знати.
І от вже три роки живе дядько біля нас по сусідству, всіляко мамі допомагає. Не забувайте своє коріння, бо невідомо як доля обернеться.
