Я працюю в медпункті школи. З дітьми завжди трапляються цікаві випадки. Те, як вони намагаються переконати дорослих у тому, що вони хворі, може стати основою комедійного фільму.
Ось нещодавно одного учня привели до мене в медпункт, сказали, що його нудить. Я запитав що він їв, а він сказав, що з’їв стрижень олівця.
– Навіщо, – запитав я.
– Щоб у мене піднялася температура та мене відпустили додому.
– А навіщо тобі додому?
– Щоб контрольну пропустити.
– Запам’ятай, стрижні олівців їсти не можна, твоє здоров’я з тобою на все життя, а контрольна це явище тимчасове.
А через тиждень у нас в школі завівся хворий на вітрянку. Прийшов той учень до мене та сказав, що почуває себе недобре через прищ на носі. А оглянув його та сказав, що у нього вітрянка. Замазав прищ учня зеленкою та випадково облився нею таким чином, що вона пирскнула мені в обличчя. Відпустив того учня додому, а сам став позбавлятися сліді взеленки. Нічого не допомагало та я вирішив почекати поки зеленка сама зійде з мого обличчя.
Аж тут раптом до мене зателефонувала вчителька п’ятого класу, сказала, що у неї є двоє дурисвітів, які скаржаться на підвищену температуру тіла. Я подумав, що вони могли заразитися та сказав вести їх до мене. Повідомив в поліклініку, що по нашій школі гуляє вітрянка, ми оголосили карантин. Я та став чекати на хлопців, щоб їх обстежити.
Як тільки вони мене побачили, то одразу почали кричати:
– А-а, Халк! В нашій школі працює Халк.
Я намагався їх догнати. В той момент якраз всі учні зібралися додому зрадівши звістці про карантин, тут я такий женуся за п’ятикласниками. Ніколи не забуду цієї ситуації.
Дехто зняв відео та виклав в інтернет, я став зіркою інтернету. Згодом вітрянка закінчилася та всі повернулися до звичайного шкільного життя, зеленка давно вже злізла з мого обличчя, але діти й далі називають мене “Халк”. Та я й не проти, бо знаю, що прізвиська можуть бути більш образливі.
