А може Вам потрібна дитина? Візьміть мого братика… він хороший!!!

Неділя…Ранок...Ходжу собі мирно,як завжди, прийшла закупити сіжих фруктів та овочів на тиждень. А тут раптом відчула , як хтось тягн мене за рукав. Перді мною стоїть хлопчик, років семи та такий замурзаний… і каже:

– Тьотю…а тьотю.. Вам не потрібен малюк?

А мене аж струмом ударило…Я самотня 42-річна жінка, з чоловіком не склалося через те, що не могла йому народити дитину… Ми розійшлися... І ось останні кілька років дитина була моєю нав’язливою мрією… Бажання мати малюка було великим…Я чекала якогось дива, але нажаль його не трапилося.

– Так, потрібен Вам малюк чи ні? – хлоп’ятко простягнуло мені немовля замотану в обгорілу ковдру…

– Як тебе звати?

– Мене …- Юрко, а це мій маленький братик. Візьміть його тьотю!

– А як же ти його так просто віддаєш?

– То ж мені нічим його годувати! Молоко скінчилося, а макарони він ще не їсть, бо маленький. Йому тільки другий місяць.

– Мене звати Віра, а твої бутьки не будуть проти?

– У нас є тільки мама, яка вже кілька днів не приходить додому,та вона взагалі буде тільки рада, якщо хтось забере братика, він її дратує, коли плаче особливо…

Я ж відразу зрозуміла, що йдеться мова про неблагополучну сім’ю, а вголові несамовито пульсувало і думка була про одне: “…ці діти послані мені Богом!”.

– Юрко, давай свого братика, йдемо до вашого дому, щоб запитати дозволу у вашої мами…

– Ходімо тут близько. У Юрка раптом на очах заблищали сльози…

-Що з тобою? Чого ти плачеш?

-Тіточко Віро, мені шкода віддавати свого братика. Але йому буде краще у Вас, нас всеодно рано чи пізно заберуть у дитячий будинок…

-Ну тоді і ти може підеш до мене жити, щоб не розлучатись зі своїм братиком?

-А що можна?

-Можна!

-А маму тобі не шкода свою?

-Та шкода, жити з нею не хочу. Вона постійно приходить п’яна, не варить їсти, а ще, коли до неї приходять гості, то ми з братиком ночуємо на вулиці…

-Сльози у мене наверталися ще більше. Біля під’їзду ми зустріли матір хлопчиків, яка була в стані великого похмілля. Та й за зовнішнім виглядом було видно, що вона така вже кілька днів. на мить здалося, що за пляшку вона продасть не тільки дітей, а й душу дияволу.

-Я хочу усинновити ваших дітей!

Вона навіть задумалася і через кілька хвилин сказала:

-Скільки грошей за них дасиш?

-А Ви скільки хочете?

-Десять! Десять тисяч!

-Добре, але тільки після оформлення докуентів і дітей я зараз забираю!

-Та ідіть уже, але не забудь… десять! не менше… чекатиму!

-Добре!

Розмова була записана на диктофон. З цим пішла я до опікунської комісії!

Цю мадам швиденько позбавили батьківських прав і з оформленням документів проблем не було. Працівники опіки вмовляли мене після оформлення документів не давати їй цих грошей! Та я пообіцяла тим більше я мама двох чудових синочків!! І це моє щастя!!

Оцініть статтю
Дюшес
А може Вам потрібна дитина? Візьміть мого братика… він хороший!!!