А ну вим _iтайся з моєї квартири і щоб ноги твоєї тут більше не було! – Я в ш _okовомy стані забула про норми пристойності

Моя свекруха – природжена актриса. Бачили б ви, як вона в присутності мого чоловіка, відповідно свого сина, грала щиру любов до мене. І як швидко та кардинально змінювалася її поведінка та відношення до мене, коли чоловіка вдома, або ж поруч не було. Всякої пакості та гидоти я від неї чула в такому обсязі, що навіть би учасниці різних популярних ток-шоу не витримали цього,

Коли я народила дитину, то її зл ість, яку вона проявляла до мене одразу ж перекинулася й на мою доньку. На очах у мого чоловіка вона мило спілкується та грається з онукою, а як тільки його немає, то мало не кидає дитину мені в руки, з такою огидою на обличчі, наче це не дитина, а якась найпротивніша створення на світі.

Сталося так, що коли нашій донечці виповнилося одинадцять місяців я потрапила в лікарню. Перед тим як мене туди поклали я на колінах просила чоловіка взяти відпустку, чи може відгул попросити, та посидіти ці декілька днів з донькою. Бо мені було стp ашно уявити, що ця неадекватна може зробити з нею. Чоловік зателефонував босу та відпросився. Зробив це при мені, тому я була впевнена в цьому.

З початку мого декрету пройшов майже рік. Нарешті я могла спокійно по-спати, відпочити та не переживати. Хоча б трішки змогла. А чоловік кожного дня звітувався, що і як в них там без мене. І весь час цікавився, коли мене випишуть. Потім мені в голову прийшла цікава ідея: зробити чоловіку сюрприз. Я сказала йому, що приїду на день пізніше, ніж було насправді.

Я зібрала речі, які були зі мною в лікарні, замовила таксі і поїхала додому, вся радісна та в солодкому передчутті подиву чоловіка. Зайшовши в під’їзд я почула рикання свекрухи, за яким слідував плач доньки. Я хутко побігла до квартири, і ще навіть не добігши на свій поверх я вже чітко чула крики. Cвекруха:

Їж ти вже то їдло! Їж, кома сказала! Я тобі не твоя жалюгідна мамаша! Як не хочеш? – і за цими словами послідував доньчин п лач.

Я так швидко ще не бігала. Залетівши спершу до квартири, а потім на кухню, я побачила свекруху, яка намагається нагодувати моє дитя, стиснувши своєю рукою щоки доньки, щоб та відкрила рота, і донечку, яка сидить в кріселку для кормління, і очі, які були у сльозах.

-Ах ти ж! Ти хто така, щоб так поводитися з моєю донькою?! А ну вимітайся з моєї квартири і щоб ноги твоєї тут більше не було! – Я в шоковому стані забула про норми пристойності, зловила свекруху за комір і з усіх сил поволокла її до дверей та буквально вик инула її в коридор, а потім кинула у слід сумку її і взуття з верхнім одягом. Я ще навіть цілилася в їй капцем, але, уви і ах, не попала. А так хотілося.

Я замкнула двері та побігла до дитини. Моя люба донечка плакала та трималася ручками за щічки. Я сфотографувала стан дитини і подивилася, чим ж так сильно хотіла нагодувати свекруха онуку. Чесно, таку кашу, як вона зварила мої батьки ні с обакам ні св иням би не дали.

Не розумію. Якщо вже так терпіти не можеш мене, то до чого тут дитина? Тим більше це дитина твого сина! Я зателефонувала чоловіку та запитала що він робить і як наша донечка. Він сказав, що миє посуд, а донька вже вкладена спатки. Бреше. Звісно знаю, що бреше. Це ж очевидно. А потім сказав, що в нього друга лінія та він зараз передзвонить і відключився. Дивно те, що свекруха досі не зателефонувала йому. Хоча тоді б він дізнався про те що сталося, а вона певно надіється на моє мовчання, бо впевнена, що син стане на її сторону.

Чоловік передзвонив. Проте тепер я не підіймала слухавку. Я тихо плачучи збирала його речі. Доньку ж я заспокоїла, нагодувала адекватною їжею та вклала спати. Вона довго не могла заснути. Але все таки заснула. Їй потрібно відпочити від такого стресу.

Поки я складала речі, то помітила, що ноутбук, яким користувався мій чоловік, був увімкнутий. Я зайшла подивитися, що там таке. На екрані був запит: «Як зробити так, щоб невістка розлучилася із сином». Тоді я зайшла в історію браузера і побачила з десяток сторінок та пошукових запитів змісту на кшталт «Як повернути сина», «Мудра свекруха проти невістки:

І це найменш ж ахливі запити. Я буквально впала на крісло і заплакала. За що це мені все?  Чому? Ці запитання крутилися в моїй голові, поки я плакала.

Згодом прийшов чоловік. З квітами, коробкою цукерок та тортиком. Він лише зайшов у квартиру і одразу почав вибачатися, що обманув мене. Виявилося, що чоловік також хотів влаштувати сюрприз. Йому запропонували дуже вигідний та прибутковий проект, який має принести достатньо грошей, щоб з’їздити на відпочинок в іншу країну на дуже хороший курорт. Мовляв нам всім потрібен відпочинок.

Я підійшла до чоловіка мовчки. Відкрила фото на телефоні, які зробила та просто показала йому. Коли він почав запитувати, що це таке і що з нашою донькою, я відповіла:

-Це твоя улюблена матуся та намагалася нагодувати нашу доньку їдлом, яке ми навіть вдома живності ніколи не даємо. Крики її чути було ще з під’їзду. Весь час, відколи я зайшла в під’їзд – був увімкнутий диктофон. Можеш послухати. І кажу одразу, я виk инула її з квартири і її речі за нею, щоб ти знав.

Чоловік подивився фотографії, послухав весь той жах, що відбувався на записі. Він став дуже похмурим, сказав віднести квіти та солодощі, а сам розлючений пішов. Сказав, що йде з матір’ю поговорити. Попередньо попросивши надіслати йому фото та запис.

По приходу він не розповів, про що вони з матір’ю говорили, але сказав, що більше в нашому житті її не буде.

Я пробачила чоловіка, за те, що він обманув мене, бо він справді нічого не підозрював, через акторську гру своєї матері і хотів зробити для нас як найкраще. Зараз в нашому житті і справді більше немає свекрухи. Проте мені неймовірно шкода, що це далося нам через муки та страждання нашої донечки.

Оцініть статтю
Дюшес
А ну вим _iтайся з моєї квартири і щоб ноги твоєї тут більше не було! – Я в ш _okовомy стані забула про норми пристойності