Уже 10 років, як не стало моєї мами. Я пам’ятаю цей день, наче це було сьогодні. Був березень, бруд змішався зі снігом, холодно, волого і сумно.
Батько давно вже нас покинув. Все почалося з того, що він вирішив поїхати на заробітки. Не з’являвся вдома довгих 5 років, лише не шостий рік приїхав з підстаркуватою нареченою та сказав, що подає на розлучення для того, щоб одружитися з цією жінкою.
Було дуже сумно дивитися на маму, яка нічого не могла зробити, щоб втримати чоловіка в сім’ї, вона просто відпустила його, хоча й кохала. Мені було все одно на те, що він пішов, я ніколи не був з ним близький. А його вчинок остаточно підтвердив мою неприязнь до батька.
На той момент мені було 15 років та я дуже співчував мамі. Я був дуже ображений на батька та робив усе можливе, щоб допомогти мамі.
Після того, як я закінчив школу, я вступив до університету та зосередився лише на навчанні. Дівчата та гулянки мене тоді взагалі не цікавили. Я не вірив у те, що зможу знайти собі дівчину, яка ніколи мене не зрадить та з якою ми проживемо щасливо усе своє життя. Попри те, що дівчата на мене задивлялися, я не робив свій вибір на чиюсь користь.
Якось мама важко захворіла. Мені не було у кого просити допомоги, тож я переступив через свою гордість та зателефонував до батька за кордон, щоб попросити грошей на лікування. Батько відмовив, сказав, що вона йому ніхто та він не повинен їй допомагати. Запевнив мене у тому, що вона уже доросла та сама впорається.
Я відчував себе безпомічним та вирішив, що останні хвилини життя мами я проведу разом із нею. Щовечора ми сиділи разом обійнявшись та мама розповідала мені історії зі свого життя. Мама прожила довше, ніж прогнозували їй лікарі та за увесь цей час я виконував усі її бажання.
Мама увесь час повторювала, що оберігатиме мене завжди та неважливо жива вона буде чи на небесах. А потім її серце перестало битися.
Я постійно ходив у церкву та на могилу до мами, а нещодавно вона мені приснилася та сказала, що вона ніколи не забувала своєї обіцянки про те, що вона мене оберігатиме завжди.
Та коли я зустрівся з Раїсою, я згадав про сон. Ми з цією дівчиною навчалися в одному класі, потім доля нас розвела, бо дівчина переїхала до Канади. Там вона й закінчила школу. Якось я знайшов її у соцмережі та ми почали спілкуватися. Мамі дуже подобалася моя однокласниця та вона вважала її хорошою людиною. Я тоді твердо вирішив, що якщо й одружуся, то лише з Раїсою.
А після побаченого сну Раїса написала, що переїжджає в Україну назавжди. Я запропонував їй зустрітися.
З того часу ми почали зустрічатися, Раїса так і залишилася доброю та щирою дівчиною, мама у ній не помилилася. Кохана була схожою на мою маму. Після вінчання ми заїхали на могилу до моєї мами.
– Дякую, мамо за те, що ти завжди мене оберігала та допомогла зустріти свою долю, – сказав я.
