Я дуже пожалкувала, що вийшла заміж за Романа.
А все так добре починалося…
Ми сиділи за одною партою з першого класу, в школі нас дражнили: “Молодий і молода всюди нерозлийвода“. Я спочатку дуже ображалася на такі слова, а потім перестала зважати на них. Потім ми закінчили школу та пішли навчатися до одного й того ж університету. Ми навчалися на різних факультетах. Був час, коли ми зустрічалися з різними людьми та завжди зберігали теплі почуття один до одного. У мене чомусь була тверда впевненість у тому, що ми все одно будемо разом. Для цього настане відповідний час та місце.
Так і сталося, невдовзі ми одружилися та стали мріяти про власний будинок. Фінансове становище було таке, що ми поки не могли здійснити свою мрію, тож нам довелося деякий час жити з матір’ю Романа. На щастя, свекруха попалася мені хороша та ми ладнали. Чого не скажеш про Романа. Після нашого одруження між нами почав відчуватися якийсь холод. Потім народилися діти: хлопчик та дівчинка та нам довелося думати про розширення житлової площі.
В той момент не стало дідуся Романа та його бабуся запропонувала нам переїхати до неї. Сказала, що так їй буде веселіше. Ми вхопилися за цю можливість, адже вона ще більше наблизила нас до нашої мрії про власний будинок. Дім бабусі Світлани був розрахований на два входи. Вона виділила нам половину будинку з подвір’ям та городом.
Після переїзду Роман став дуже пихатий. Неодноразово говорив мені, що я живу в його домі тому повинна робити все, що він скаже. На той момент я працювала віддалено, бо мені потрібно було ще й за дітьми доглядати. Після їх народження Роман взагалі ними не цікавився. Ми почали робити ремонт в нашому новому помешканні. Половина моєї зарплатні йшла на будматеріали, інша половина на мене та дітей.
А потім Роман взагалі знахабнів, став вимагати, щоб я повністю оплачувала комунальні послуги. Це суттєво вдарило б по моїй кишені враховуючи, що ні на мене, ні на дітей Роман грошей не давав. Він витрачав гроші на ремонт будинку, а решту витрачав як йому заманеться. Я відчула себе у справжній безвиході. Складалося враження, що я квартирантка, яка винаймає житло у Романа та по старій дружбі платить за ремонт та комуналку.
Бабуся Світлана намагалася переконати свого онука змінити ставлення до мене з дітьми, попереджала його про те, що ми можемо піти від нього. Роман все відмахувався, мовляв: “куди вона піде з двома дітьми, кому вона потрібна“. Це мене дуже сильно ображало. Я була вдячна бабусі Світлані за добре ставлення до мене, проте з часом ставало все гірше і гірше.
Коли я відмовилася повністю оплачувати комунальні послуги, ми з Романом сильно посварилися та він навіть пригрозив вигнати нас з дітьми з дому. Наступного ранку, звичайно, він попросив у мене пробачення, але на моїй душі залишився осад.
Зараз я думаю над запасним варіантом. Якщо Роман зопалу сказав про те, що може нас вигнати, хтозна, може, він колись це зробить, тому мені потрібне житло, в яке ми з дітьми можемо прийти. Нікому не побажала б опинитися на моєму місці. Та чи могла я знати, що Роман насправді такий…
