Я завжди добре ставилася до своєї свекрухи. Та після того, як я випадково почула її розмову з її сестрою, то я її навіть більше бачити не хочу.
Все почалося з того, що вона мене та свого сина запросила на святкування свого дня народження. Ми з чоловіком вже були одружені третій рік. Мешкали окремо. За що до речі велетенське спасибі моїм батькам та свекрусі зі свекром. Я завчасна взяла гроші з нашого сімейного бюджету та пішла обирати подарунок. Мені хотілося чимось вразити другу маму. Зупинила свій вибір на гарному наборі для чаювання. Я знала, як вона полюбляє посидіти за чашечкою чаю.
Гостей запросили на шосту вечора. Проте ми з чоловіком того дня були вільні, тому виріши приїхати раніше. Я б якраз допомогла свекрусі на кухні, а чоловік поспілкувався б з татом. Вони й так не дуже часто бачать один одного. Ми поралися на кухні. Я допомагала сервірувати купу різних салатів та гарнірів, розставляла все на столі, так що навіть й не помітила, як прийшли перші гості – сестра моєї свекрухи. Вони почали вітати одна одну. Й поки вони розмовляли я й далі займалася столом. Коли я пішла помити руку, то випадково почула наступну розмову:
– Вона в тебе така розумниця. Все тобі допомагає. Ось буде опора на старості років, – говорила сестра.
– А що їй ще робити. Хіба ж в неї є вибір. Хай дякує Богові, що мій син її обрав й вона потрапила у нашу родину, а то б пішла по руках. Говорили мені про неї. Як би мені хто раніше сказав, то я б нізащо не допустила до того весілля. А так вже пізно. Не хочеться псувати синові життя, ось й змушена терпіти.
– Та ти що…
Далі я не могла слухати. Ледь не плачучи я закрилася у ванній та почала приводити себе до тями. Ось значить як. В обличчя посмішка. А за спиною таке говорити. Я не стала псувати свята. Весь вечір посміхалася й чекала моменту, щоб якнайшвидше забратися з її квартири. Проте потім все розповіла чоловікові й заявила, що більше я не хочу бачити його маму взагалі. Після того, що я почула мені просто огидно її бачити. Як можна бути такою лицеміркою.
