Літо, на вулиці сонце гріло теплими промінчиками все довкола. Проте в одній сільській хаті не було цієї літньої радості.
Батько закликав свого сина, який давно вже став підлітком. – Хоча ти все ще малий, але достатньо розумний, для того щоб зрозуміти, – тихо мовив чоловік, – тому вислухай моє прохання. Так сталось, що я мушу відправитись до Бога, адже догорає моя свічечка. Так, я залишаю тебе сину, але ти маєш залишитися тут за старшого. Так само тихо продовжував свою думку батько. – Не плач, це ніяк не змінити, тому прошу – допомагай мамі всіма силами, не ображай та завжди захищай свою сестричку. Я вірю в тебе, ти неймовірно сильний хлопець…
Батько говорив з перервами, важко вже йому було говорити. Але зібравшись з силами він продовжив:
- Вчися сину, отримай ту спеціальність, про яку я так мріяв, ну ти зрозумів, – батько підморгнув сину, на що той кивнув головою.
- А ще, знаєш, наша мама ще молода жінка, їй тільки трішки за тридцять. Як мене не стане, мам може зустріти іншого чоловіка, який буде підтримувати вас та допомагати вам, тому зрозумій її та прийми його. Прийміть його як свого рідного. Ваша мама – найкраща жінка на цьому світ тому вона заслуговує на щастя.
Батько обійняв сина та поглядом запитав чи зрозумів хлопчина все що сказав чоловік.
- Тату, я обов’язково виконаю твої прохання. Обов’язково вивчусь, обов’язково буду захищати і маму і сестричку. І останнє про що ти говорив теж виконаю. – впевнено промовив хлопець.
Дружина сидить все біля чоловіка. Вже два тижні поспіль. Все розмовляють, згадують як познайомились, як одружувались, як в них родився спершу син а потім і донечка.
- Як я без тебе? Як маю виховати дітей? Як я маю жити? – плакала вдова, після того як чоловіка не стало.
Син почав втішати горем вбиту матір:
- Мамо, ну не плач, будь ласка. Ще трішки і я піду вчитись і буду працювати. А ти, як і казав тато, знайдеш іншого дядечка, який буде допомагати та любити нас.
Проходили дні, тижні, місяці, роки. Ось син вже пішов вчитись. Не легко вдові з двома дітьми. Якщо в полі допомагали родичі, як з її сторони, так і зі сторони покійного чоловіка, то з грошима завжди було скрутно. В колгоспі платили не дуже багато, а сину щоразу треба на дорогу дати, скласти харчів в сумку, одяг придбати дітям. Тримала господарство, як продасть якоїсь животинки – одразу купить дітям на зиму вдітись і взутись. Син щоразу запитував, чи не знайшла мати собі якогось дядечка і щоразу мати відповідала:
- Ти вже дорослий і маєш розуміти, що хорошого не так просто знайти. Всі хороші вже давно сім’ї по-створювали, а поганих в нашу сім’ю нам не потрібно.
Після цих слів син переставав про це запитувати матір. Пройшло багато часу, побут і справи у вдови почали налагоджуватись. Заробляти стала більше, та й додаткової роботи ніколи не цуралась. Син почав працювати, а мати досі любить надягнути хустку, що він їй подарував на першу зарплату. Наплакалась жінка як віддавала заміж доньку й вела під вінець сина.
- І з ким то я тепер буду?
Діти створили свої сім’ї, а вона так і залишилась одинокою вдовою. Виростила дітей, а тепер бавить внуків. На себе часу так і не знайшлося за стільки років.
Приїхала жінка зі своєю подругою на день народження онука. Подруга – це добра, щира, турботлива та заміжня жінка, що завжди допомагає вдові. Онук, який був винуватцем свята безмежно зрадів та потягнув бабцю до вже накритого столу.
- А що ж ви, матінко, не взяли з собою свого друга? – ці слова змусили жінку зашарітись. – Він не захотів приїхати, чи ви його не захотіли запросити?
- Невже він знає? – пошепки сказала подруга, хоча все одно все було чутно. – Але ж в ролі кого ти його привела б?
Син перервав їхнє «перешіптування»:
- Я був свідком їхньої зустрічі, тому добре все знаю. Цей чоловік став вдівцем через багато років після смерті мого батька, тому і знайшов мою маму, яка приходилась йому за стару хорошу знайому. І я безмежно радий, що в мами з’явився чоловік, який її підтримає та вислухає, з яким вона може поговорити про всі свої проблеми. Ви ж знаєте як довелось важко моїй матері. Добре що хоча б родичі допомагали як могли.
Хлопець, а точніше вже чоловік зупинився на хвильку ,але майже одразу продовжив:
- Я перепрошую заздалегідь, але вам не зрозуміти як їй було, адже ви щаслива заміжня жінка, живете в достатку і дітей на ноги ви піднімали разом з чоловіком. Не має значення в ролі кого буде присутній мамин друг. Він її товариш, її друг – а значить і наш друг також.
Хлопець завжди мріяв, щоб матір була щаслива, щоб зустріла чоловіка, який буде спорідненою душею для неї. Син здійснив усі прохання свого покійного батька, але переживав, що останню обіцянку він не зможе виконати. Він дуже радий, що мати буде щаслива хоча б на схилі літ.
Подруга мами трохи зніяковіла і опустивши очі сказала:
- Я теж щиро рада за неї. Вибачте будь ласка, я не хотіла нікого ображати. Я навіть уявити не могла, що є діти, які так добре розуміють своїх батьків та так раділи за стареньких.
Син все таки виконав усі обіцянки, які він дав своєму батьку.
