Зовсім недавно зустрілась зі знайомою на базарі, так ми розговорилися, що вирішили у кафе піти, бо на вулиці вже змерзли. Про своє життя вже все розповіли та вирішили про спільних знайомих новинами ділитися, кості їм перемивати.
– А ти чула про нашу Ольку? Вона ж уже бабуся! Другий раз! Ти тільки уяви! Сама народила тільки школу закінчила, а донька у неї то нічим не краще, теж не захотіла вчитися, а зразу у «сімейне» пішла і відразу внука Ольці народила. То її зараз 36 років, а вже двох онуків має! Другого любить страшенно, не відходить від нього. З першим то інакше було, неочікувано він з’явився, то хто там зна, чи його виховували взагалі!
– Так, чула я про двох її онуків та й сама зовсім недавно бачила, як вона з коляскою парком гуляла – відповіла я – Може то й на краще, знаєш, бо моїй то майже 30 років, а про одруження і чути нічого не хоче, мовчу вже про дітей. Коли пробуємо з нею поговорити, то вона лише жартує, що сама собі чоловік, бо забезпечити себе сама може і взагалі живе для себе, а не для когось. От як відповідає: «Я одружусь у двох випадках, мамо, або коли мені трапиться дуже багатий чоловік, щоб я могла лише подорожувати та відпочивати, або закохаюсь так сильно, щоб бути готовою заради нього на край світу йти та п0мирати від нього. А всі чоловіки навколо мене не багаті та не викликають такого захвату та любові, навіщо мені тоді одружуватися? Не хочу жити я, як всі, нещасливі вони, а я хочу бути щасливою!».
А коли про дітей говорю, то вона сміється з мене і відповідає: «От народжу я з якимось простим чоловіком, нам квартира треба буде, а хто іпотеку платитиме? Ти?”. Не знаю, чи доживу я до того моменту, коли вона вже свого принца зустріне і про дітей почне думати. Та думає тут не обійшлось і без впливу її батька, вони ж дитиною була, коли він нас двох бити почав і п’яний додому приходив.
– Ой ти думаєш вона у тебе одна така? Мій теж он не хоче про одруження думати, постійно говорить, що всі дівчата меркантильні, що не встигли познайомитися, а вона вже його про заробіток питає та у дорогий ресторан веде, а він ще ж недавно квартиру в іпотеку взяв, гроші економити треба. Говорить, що сам надіється, що десь є хороші дівчата, от лише він їх ніде знайти не може. Питаю про його однокласників, їх же у класі 20 було, а одружилось лише двоє! Дуже дивне покоління дев’яностих ми ростимо! Не знаю, чи ми їх так виховали, чи на них час так вплинув, але внуків дочекатися справжнє щастя!
Ми ще трохи посиділи, поговорили, а потім розійшлися по домівках кожен зі своїми думками.