Як відомо, діти обманювати не вміють та говорять все, що думають. Я працюю вихователькою в дитячому садочку та такого наслухалась за час своєї роботи, що всього й не розповіси.
Одного разу в наш садочок привели новенького хлопчика Артема. Його батьки нещодавно переїхали до нашого мікрорайону та, щоб їм було зручніше, сина перевели в садочок неподалік свого дому. Коли я вперше побачила батьків Артема, то відразу зрозуміла, що вони працюють на серйозних посадах.
Коли до нас в садочок приходить нова дитина, то ми заповнюємо відомості про батьків та запитуємо у них де вони працюють. З’ясувалося, що мама й тато Артема працюють в одній компанії. Батько комерційний директор, а мама – бухгалтер. Я тоді відразу подумала: чому тоді Артем не ходить в приватний садочок, або не сидить вдома з нянею. Але це не моя справа, тож я просто робила свою роботу.
Артем був таким же спокійним та серйозним, як і його батьки. Він поводив себе стримано та не бешкетував як його одногрупники, лише спостерігав за рибками та виконував вказівки вихователів. Згодом цей хлопчик проявився по-іншому.
Сталося так, що нам потрібно було замінювати шафки для дитячого одягу та взуття. Ті, що в нас стояли в садочку, були ще з радянських часів та страшно було подумати, що вони можуть розвалитися в будь-який момент.
Ми зібрали батьківські збори. Батькам Артема прийти не вдалося через зайнятість на роботі. На зборах було вирішено зібрати частину грошей на шафи за допомогою батьків наших вихованців. Іншу частину мала дати держава.
Про рішення батьків ми написали в групі, яка була створена в месенджері, щоб всі батьки були повідомлені.
Наступного вечора, коли батько забирав Артема з садочка, я нагадала йому про те, що ми збираємо гроші на шафи. В розмову втрутився Артем:
– А ви врахували доцільність таких зболів. Чи плавильно ви лозлахували суму, яку потрлібно здати?
Батько поглянув на свого сина та я вперше побачила на його обличчі посмішку:
– Оце в мене розумний синочок. Я впевнений, що все прораховано правильно. Ми здамо на наступному тижні, не хвилюйтесь.
Я ще довго не могла забути який розсудливий у мене виявляється вихованець. Видно, що він не один раз слухав як розмовляють його батьки та перейняв їхню манеру спілкування.
