Казав мені батько, що якщо я дозволю жінці собою потурати, то не буде мені з нею нормального життя. Нещодавно я переконався як від доброти можуть нахабніти люди. Коли я одружувався з Оксаною, то був найщасливішим чоловіком на світі. Мені хотілося прихилити до її ніг цілий світ. Я щиро вірив, що вона оцінить те, що я для неї роблю.
З першого дня нашого сімейного життя я в усьому допомагав своїй коханій. Я не поділяв роботу на чоловічу та жіночу, хотів, щоб ми все робили разом. А в результаті я абсолютно все став робити сам. Показав дружині, що можу помити за собою посуд – став мити посуд і за нею, і за собою. Оксана побачила, що я вмію добре готувати, все, тапер кухня виключно на мені. Кохана знала, що я люблю дітей та після народження донечки її вихованням займався лише я. Друзі крутили пальцем біля скроні та казали, що моя доброта колись мені вилізе боком. Я не вірив їхнім словам та вважав їх егоїстами, в колі моїх друзів всі вважали, що жінка їм винна та вся домашня робота виключно на ній.
Я з цим був не згодний та вважав, що дружині неодмінно потрібно допомагати по дому, адже вона слабша від чоловіка.
Та якось я отримав змогу побачити справжнє ставлення Оксани до мене. Одного разу до мене зателефонувала вихователька з дитячого садочка, сказала, що у них скорочений робочий день та що всіх дітей уже забрали додому, лише одна Мар’янка залишилася. Запитала чи не міг би я її забрати. Вона вже телефонувала до Оксани, але моя дружина сказала, що її не відпустять з роботи та порадила зателефонувати до мене.
Я не міг залишити донечку в садочку, тим більше, що у мене ненормований графік. Я працюю монтажником інтернету та ми проїжджали повз дитячий садочок, я був одягнений у спецодяг та вискочив, щоб забрати дитину, потім нас підвезли на роботу, де я переодягнувся.
Наступного ранку я відчув себе зле. У мене була висока температура та я був дуже слабким. Таке відбувалося зі мною вперше. Задзвонив будильник та я навіть не міг його вимкнути. Оксана дуже розгнівалась та сказала, щоб я негайно вимкнув свій будильник, адже вона ще хоче спати. Я сказав, що недобре себе почуваю та не зможу сьогодні відвезти Мар’янку в садочок.
– Якщо я її відведу, то запізнюся на роботу, мене звільнять. Ти цього хочеш? – сказала розгнівана дружина.
Я ніколи з нею не сперечався, тож зібрав усі останні сили, пішов на кухню, залив окропом порошок проти застуди та пішов будити донечку. Мар’янка обійняла мене та сказала, що її тато батарея. Ми вийшли на вулицю та мені стало ще гірше. Ледве дійшли до садочка, я відвів донечку в групу, а потім на вулиці просто впав. Небайдужі перехожі викликали швидку допомогу та мене відвезли до лікарні.
Коли я прийшов до тями, лікарі сказали, що в такому стані, як у мене взагалі на вулицю не можна виходити. Я зателефонував на роботу та повідомив про ситуацію, що склалася. Потів зателефонував до Оксани, розповів, що хворий, а вона сказала:
– А як я маю доньку з дитячого садочка забрати? Тепер ти повинен зателефонувати своїй мамі та попросити забрати Мар’яну на той час поки ти будеш відлежуватися. Я не можу її водити в садочок.
Мені стало дуже образливо через те, що навіть при таких обставинах Оксана думає лише про себе. Потрібно щось робити з цим шлюбом, а поки я повинен подбати про себе.
