– Тату, я не відмовлюся від своєї не народженої ще дитини! – пр0кричала моя шістнадцятирічна донька, коли виявилось, що вона вагітна.
-Ти взагалі уявляєш, що ти робиш?! Ти не лише собі, ти й немовляті життя псуєш! Що ти з ним сама робитимеш?!Як ти зможеш його виховати, якщо сама ще дитина? – батько Ані був категорично проти того, щоб його дочка народжувала так рано. Він взагалі був вражений від ситуації, адже такого ніколи не очікував.
Дочка закрилась у кімнаті в сльозах, не сприймаючи того, чому тато не розуміє її. Вона любить свого хлопця, і він обов’язково покличе її заміж та вони будуть разом – варто лише трішки зачекати. Артем її не покине, в жодному разі – і не важливо, що їхні стосунки тривають усього лиш три місяці. Звісно Артем не збирався робити ніякої пропозиції дівчині. Воно йому потрібно? У свої двадцять він почувався ще вільним птахом, якому точно не до дітей та шістнадцятирічної Ані. У нього все життя ще попереду, а те що він споганив його юній дівчині – його не хвилювало.Батько Ані все це розумів,і оцінював ситуацію тверезо. Проблема в тому, що окрім дівчинки, в їхній сім’ї було ще троє діток – два хлопчики і мале дівча. Склалась доля так, що виховувати він їх мусив сам. Його дружина загинула два роки назад у жахливій автокатастрофі. Він від цього потресіння все ще відійти не міг. Мало того – на одні його плечі звалився тягар одночасно і годувальника немалої сім’ї, і материнства – бо дітки були ще маленькі, їм потрібна була увага. І отакий “приємний” подарунок від старшої дочки він точно не вважав доречним.
Шукати Артема та говорити з ним по-чоловічому – було вже марно. Хлопець втік якомога далі з міста.З однієї сторони батьку було шкода доньку. Він все розумів, адже сам з її покійною матір’ю одружився в 17. Але він вчинив як чоловік, не залишив її саму. А тут ситуація не з найкращих. Він усвідомлював, що це все означає – ще один тягар на його плечі.Одночасно, іншого вибору у нього не було – дочку на лиху долю він не покине, внука чи внучку тим більше. Він і сам знав, що аборт це не той варіант, що потрібен. Тут і витрати не малі, які йому точно не по кишені, і здоров’я Ані псувати хотілось менш за все. Тим більше, дозволити вбивство його ж рідної кровинки він би не зміг.
Розказав чоловік про всю цю складну ситуацію своєму другу. Той уважно його вислухавши запропонував просто віддати дитину, відмовитись від неї, або підкинути в дитячий будинок. З одного боку, це б розв’язало усі проблеми. Але Анін батько уже так звикся з думкою, що стане дідусем, що одразу відкинув цей варіант з голови.
