З Василем ми зустрічаємося вже майже два роки. Пропозицію одружитися він поки не робить, але запевняє що плани у нього найсерйозніші і він наше майбутнє бачить разом.
Мене дуже насторожує той факт, що Василь мене не познайомив з жодним своїм другом. Жодного спільно походу в кіно чи на пікнік з компанією.
Хоча з моїми подругами ми неодноразово і на річку їздили, і в походи в гори, та й на санках каталися.
Мені здається, що Василь або мене дуже соромиться показати своїм друзям, або просто морочить мені голову.
Це ж не нормально, правда? З моїми батьками він не хоче знайомитись, каже що рано, а мене з своїми не знайомить тому, що його батьки надто строгі.
Якщо проаналізувати – то я зовсім не знаю людину, з якою ми в стосунках два роки.
Одного разу я гуляла по місту і побачила, що мій Василь сидить в кафе з хлопцями. Звичайно ж я зраділа і помахала йому рукою, та Василь вдав, що мене не бачить.
Коли я зайшла всередину і сіла за їхній столик – Василь опускав голову донизу і казав, що не помітив мене.
Я запитала чи він не хоче нас познайомити з хлопцями, а він мене відрекомендував лише як:
– Знайомтесь, це моя знайома. Її звати Наталя.
