Кожному б таку жінку. Вона добра, турботлива, охайна, завжди привітна. Вона чудово готує його улюблені млинці, кашу, суп та панкейки. Вона з радістю виконує всі забаганки Івана й ніколи не говорить, що втомилася чи хоче відпочити. Звичайно, чистота в будинку також залежить від її невтомної праці. Вона не потребує нагадувань, знає про всі його важливі дати та справи.
Грошей у Вані теж ніколи не бере. Свої заощадження він витрачає на те, на що душа забажає. Хоче новий костюм – будь ласка, нове взуття – без питань. Все, що стосується чогось смачненького – не в забороні.
І вона ніколи не просила подарунків, навпаки, завжди говорила, що їй нічого не потрібно, тому що у неї все є. Її любов абсолютно безкорислива. Єдині подарунки, які вона любила і з радістю приймала, були якісь прості сувеніри, зроблені своїми руками. Можна було написати побажання на папірці, і вона була б такою щасливою, ходила цілими днями з посмішкою.
Але найбільша її чеснота – це золота вдача. Її характер досконалий. Навіть коли у Вані щось не виходило, вона ніколи не докоряла йому, не кричала, не влаштовувала істерик. Вона тільки ласкаво заохочувала його не здаватися, не покидати на пів дороги, а пробувати ще, поки не вийде.
Ви, напевно, думаєте, що це все вигадка й Івану не могло так пощастити. Хіба є на світі жінка ідеальна в усьому. Деякі навіть можуть заздрити Івану, сказати йому, як добре він влаштувався, що користується люблячою жінкою та її добротою. Але не варто поспішати. Треба просто порадіти за хлопця.
Адже Вані шість років, він любить смачно поїсти, ходить до школи, де сумлінно навчається та виконує завдання вчительки, а жінка, яку він любить найбільше у своєму житті, – це його власна мама.
