Мені дуже тяжко виховувати свою внучку самостійно. Від доньки зовсім немає ніякої допомоги. Вона тільки може, що просити в мене грошей та телефонує доньці тільки тоді, коли їй необхідна якась допомога. Моя донька Ольга зовсім не любить свою донечку Машу. Ще з самого дитинства кинула її напризволяще. Я не розумію, коли ми з чоловіком зробили велику помилку у вихованні нашої доньки. Адже з дитинства вона була дуже доброю, чуйною та веселою дівчинкою. Завжди всім допомагала, гарно вчилася в школі та відповідала за ті слова, які говорить.
Але одразу після закінчення школи, наша Оля не захотіла іти вчитися далі. Вона нам тоді розповідала, що зустріла найкращого чоловіка в її житті та буде виходити заміж. Згодом у них народилася Маша. Але гратися з дитиною вони зовсім не хотіли. Постійно скидали малесеньку Марію на мене. А вже з повних п’яти років дівчинки я була для неї мамою, татом та бабусею.
Моя донька зовсім тоді загубила своє життя. Вона почала сильно пити. Згодом разом зі своїм чоловіком, батьком Маші вони пропили квартиру й стали бідкатися як справжні безхатченки. Спочатку, в молоді роки, я їй допомагала всім, чим могла. Постійно витягала її з різних життєвих гірких ситуацій. Багато вирішувала за неї проблеми, але, коли зрозуміла, що моя донька просто вже сіла мені на шию, то сказала їй, щоб у свої роки вона вже розбиралася зі своїми проблемами сама.
Машу я забрала виховувати до себе. І наразі вже моїй онучці 17 років. Завтра вона йде складати перший іспит, щоб вступити до університету її мрії. Ще з дитинства моя Машенька бачить себе лікарем. Вона говорить, що буде рятувати таких людей, як її мама. І не буде дозволяти їм губити собі життя. А я розумію, що це насправді дуже велика травма з дитинства. Але нічого з цим зробити не можу, адже це повністю провина моєї доньки.
Я навпаки намагалася виховувати Машу у добрі, ласці, мирі та спокої. Але час від часу в її житті з’являлася горе-матуся. Вона найчастіше телефонувала Марії тоді, коли була в нетверезому стані. Але ніколи не запитувала чи є у Марії кошти, чи потрібна їй допомога. Вона тільки й могла через Марію просити допомоги у мене. Адже знала, що я їй сама не допоможу. А коли до мене підходить Маша, то я їй не можу відмовити.
Але останнього разу, коли Оля зателефонувала Маші та попросила, щоб я закрила великий кредит за неї, то я вже не витримала. Я пішла і дуже серйозно поговорила з Олею. Сказала їй, що якщо вона ще один раз зателефонує з такої причини своїй доньці, то я не буду дивитися навіть на те, що вона моя донька, а просто позбавлю її батьківських прав та буду далі виховувати Машу сама та допомагати їй сама. Адже я не дозволю, щоб моя донька псувала життя моїй онучці просто своєю присутністю.
Але насправді я все ж таки сподіваюся на те, що колись моя донька зрозуміє, що вона робить не так та почне допомагати своїй доньці та любити її щиро.
