Я рано встала та побігла на базар. Не встигла ні причепуритись, ні поснідати. Але потрібно було встигнути купити помідори, щоб зробити улюблену консервацію моїх хлопців.
Чоловіка не стала будити так рано у вихідний день. Та й синів також. Нехай відпочинуть мої школярі трохи.
Я побігла сама на базар, накупила помідор багато і поволокла те все додому. Важко було тягнути пакети, але я мала це зробити, щоб зробити улюблене частування для моєї сім’ї. Не можу я по інакшому. Я люблю турбуватись про сім’ю та робити для них все. Та й Рома завжди каже, що я відмінна господиня. А це дуже приємно чути.
Проте є в нас вдома певна проблема. Раніше Рома робив мені регулярно багато компліментів, допомагав та казав, що я прекрасна дружина. Проте зараз цього стало менше. Значно. Але, я думаю, що в кожних відносин є періоди кризи і їх треба пережити. Слід щиро поговорити про те, що турбує. Саме це і зробити хотіла ввечері, коли закінчу з усіма справами.
Я прийшла додому з тими помідорами, а Роми немає. Та й додзвонитись до нього не змогла. Напевно в нього знову терміновий виклик на роботі. Він в мене дуже старанний працівник. А зараз в них на роботі трохи кризова ситуація, тому його часто викликають в різних позаробочий час. А як він відмовить? Правильно, ніяк. Тому я просто підтримувала Рому та старалась зробити його життя комфортним.
Я стала робити консервацію, доробила все, закатала, поскладала, діти вже поставали та й для них о’зробила сніданок. Але Роми все ще не було. Я вже стала хвилюватись, але заспокоювала себе,що він певно на роботі сильно зайнятий.
Зробила ще справи по дому і пішла відпочивати. І таким чином вже й вечір прийшов. А Роми все ще не було.
Цілу ніч я не спала та хвилювалась. Це вперше він кудись пішов без попередження та не бере слухавку взагалі. Я не могла знайти собі тієї ночі місця, а на ранок Роман повернувся та заявив мені, що нам треба розлучитись і як можна скоріше.
Я мало не посивіла. Виявилось що весь цей час він не на роботу бігав та плідно працював, а до коханки ходив. А я довіряючи йому, вірила та не сумнівалась. А він так підло зрадив мене.
Коли Роман зібрав всі речі та пішов взуватись, він глянув на закрутки та сказав:
– Ти б якби хоч трохи за собою доглядала так само, як за господарством, то я б не зрадив.
Але тут зайшов старший син, який, виявляється, все чув, та сказав:
– Це ти вирішив зрадити маму! Не перекладай на неї відповідальність за власний поганий вчинок. Чому ти спершу не розійшовся з нею, а потім шукав собі коханок? Чому тепер мамі боляче і вона змушена так плакати? Вона вірила тобі весь цей час, а ти ще й маєш нахабність звинувачувати в своїй зраді її?! – почав кричати син.
– Ти як з батьком говориш?! – рявкнув Рома.
– Помовч! Він правильно каже. Якщо я вже тобі перестала подобатись, то краще б ти просто подав на розлучення та все пояснив, а не так підло вчиняв. І ще й звинувачуєш мене…
Ми розлучились. Зараз я розумію, що справді не виглядаю неймовірно. Буває, що через роботу та господарку я не зважаю на свій зовнішній вигляд. Проте я все сама роблю. Не прошу про допомогу. Лише сини, коли підросли, стали мені допомагати. То чому ж він так вчинив? Не хотів би зрадити – не зрадив би. От і все.
