Я добре пам’ятаю як моїй сестрі Вірі поставили не втішний діагноз. Вона ніколи не зможе мати дітей, жодне лікування не допоможе. Я всіляко її підтримувала, чоловік також втішав, обіцяв, що вони й у двох добре житимуть. Але згодом став байдужим. А через деякий час заявив, що розлучається, бо інша жінка чекає від нього дитину. Для Віри це стало ще одним випробуванням.
Щоб не зустрічатися у маленькому місті з ним, вона поїхала на заробітки в іншу країну. Там довго працювала, а через п’ять років зустріла другого чоловіка. Іван також був розлученим, дітей не мав. Вони одружилися коли обом було по тридцять п’ять. А вже через півтора року трапилося чудо: Віра завагітніла. Бог їм подарував донечку Уляну.
Іван з Вірою душі не чули в донці. Все що вона хотіла давали їй. За роки праці за кордоном, змогли й гарний будинок і машину, і невеликий бізнес відкрити. Тож мали за що жити гарно, донці найкращу освіту, гаджети, все що вона хотіла. Уляна росла зросла розумничкою, гарно навчалася, завжди була слухняною та ввічливою. Після закінчення школи Уляна навчалася і вже мала невеличкий магазин. Красуня і розумничка.
Та все змінилося коли у двадцять два роки Уляна зустріла Юру. Хлопець був старший від неї на сім років, про те ніде не працював, жив з батьками. Спільні знайомі розповіли, що він має поганий характер, завжди скандалив у дома, часто розбірки були з його участю серед молоді. Уляна на те не зважила, сказала, що я і Віра просто пліткарки. І попри те, що Віра з Іваном були проти вони одружилися.
Після весілля Юра прописався у квартирі Уляни. Роботи він так і не знайшов, зате всім представлявся власником магазину. А ще почав налаштовувати Уляну проти батьків, розповідав всілякі нісенітниці, неначе від імені батьків. В результаті племінниця перестала спілкуватися з батьками. Довго Віра намагалася пояснити, що то наклепи, що вони з Іваном завжди її підтримають.
Два роки сестра чекала поки донька схаменеться. І ось минулого місяця в Уляни народилася донька, тоді вона дозволила батькам навідатися до неї. Я була рада, що нарешті вони помирилися. Але все виявилося так задумано, Віру покликали, через те, що не хотіли платити гроші няні. Та й сестра була не проти, це ж її кровинка, хоч і важко у її віці немовля доглядати.
А минулого тижня зателефонував Іван до мене, сказав, що Віру швидка забрала, тиск піднявся. Виявляється, що Віра не лише онуку доглядала, а ще й все робила у квартирі, готувала, прибирала. А того вечора Уляна з Юрою вернулися не в гуморі, почали присікуватися, що Віра погано все зробила. Сказали, що якщо сама не справляється, то нехай найме для них людину, все одно грошей має до лиха.
Після того Віра з Іваном вирішили, що не будуть більше до доньки ходити. Дуже гірко, що вони душу в дитину вклали, вимолювали її в Бога. А вона їх сприймає лише, як гаманець і прислугу. Як достукатися до племінниці, вона ж також мама.
