Аліна, студентка першого курсу університету, йшла повільною ходою. Сьогодні вона побачила хлопця своєї мрії. Вірніше не хлопця, а викладача, Миколу Івановича. В дівчини всередині все вирувало. Таких почуттів вона не знала до цього часу. Аліна хвилини рахувала, коли буде його предмет, і не зводила очей з викладача. Як сказати про свої почуття? Як поставиться Микола Іванович до почуттів дівчини?
Микола Іванович увечері ішов додому замислений. Сьогодні побачив студентку, від якої неможливо відвести погляду. Працює він не так давно, лише п’ять років, але таке з ним вперше. Вона зачарувала його, її очі, постать, обличчя. Відтоді, як побачив, не може не думати про неї. Повернувши на свою вулицю, спереду побачив знайомий силует. Йшла вона, та студентка. Микола Іванович прискорив ходу, порівнявся з нею. Привітався. Аліна глянула хто вітається, рум’янець покрив щоки. Тихо відповіла на привітання. Познайомилися, Микола Іванович приємно вражений. Йому подобалося, як розмовляє Аліна, як усміхається. Довго гуляли містом. Додому дівчина прийшла далеко за північ. Мабуть, не засну, подумала вона. Але молодий організм взяв своє.
З Миколою Івановичем поговорили, і вирішили, що почекають, поки Аліна закінчить навчання. Минуло шість років, вони одружилися, мають сина. Аліна щаслива.
