Мені було дуже страшно від того, що чоловік про щось здогадається. А якщо я своєю поведінкою себе видала? Адже я вже не перший раз приходжу з роботи пізніше, ніж зазвичай. Я пояснюю це тим, що у мене багато роботи та я не встигаю всю її зробити.
Лише я знаю, що це не правда.
Як тільки я згадаю про сьогоднішній вечір, то у мене по шкірі починають бігати мурашки.
Ми з Богданом сьогодні просто чудово провели час. Коханий зробив мені сюрприз та влаштував романтичне побачення в ресторані.
Він чудово все організував: скрипка, величезний букет квітів та обручка на дні бокала з шампанським. До речі я її сховала в сумочку, щоб Андрій її не побачив, а букет передарувала сусідці. Бачили б ви її очі.
Ми з чоловіком одружені вже майже двадцять років. До нашої двадцятирічної річниці залишається декілька тижнів. У нас уже дорослий син, навчається в університеті. Давид працює офіціантом, щоб частково оплачувати своє навчання.
Син у нас з амбіціями, каже, що всього хоче досягнути сам. Навіть, якщо важко буде, все одно за допомогою звертатися не буде. Я радію, що він у нас такий самостійний, але повторюю сину, що він завжди може звернутися до нас за допомогою.
Зараз Давид живе в іншому місті, додому приїжджав рідко. Давид знає, що двері нашого дому для нього завжди відчинені.
Після від’їзду сина наш дім опустів, я зрозуміла, що нам з Андрієм більше немає про що говорити.
Чоловік продовжував ставитися до мене з трепетом та ласкою, але мені цього було мало. У мене виникали бажання, які Андрій не міг виконати та він не міг задовольнити мої потреби.
А потім я познайомилася з Богданом та життя заграло новими барвами. Це стимулювало мене змінити свій імідж. Я кардинально змінила колір волосся, купила собі новий одяг, аксесуари, почала відвідувати косметичні процедури. Здавалося, що Андрій того всього не помічає.
Такою, як зараз я була відразу після знайомства з Андрієм.
У нас було все по-справжньому: почуття, емоції, поцілунки, щирі зізнання та щастя від часу, проведеного разом.
Це було так давно…
А потім народився Давид, Андрій мені в усьому допомагав, адже ми тоді були такими молодими та неосвідченими батьками…
За час нашого спільного життя Андрій жодного разу не дав мені приводу для ревнощів. Подруги казали, що мені з ним дуже пощастило та я повинна його берегти. Були навіть такі подруги, які намагалися звернути увагу Андрія на себе, але у них нічого не вдавалося.
А зовсім нещодавно Давид сказав, що хоче познайомити нас зі своєю нареченою. У них з тією дівчиною все серйозно та вони дуже щасливі разом. Я сказала, що вони можуть приїхати на наш ювілей. Хотіла більше дізнатися про ту дівчину, але Давид нічого мені не сказав. Давид завжди був ближчим з Андрієм, про все йому розповідав. Чоловік дуже чекав на приїзд сина.
І ось настав день, коли ми святкували двадцятиріччя нашого шлюбу. Було багато гостей, всі були щасливі та усміхнені, подарували нам багато подарунків, сказали багато приємних слів. Але найголовнішою подією була поява Давида зі своєю обраницею. Я побачила, що Андрій з нею вже знайомий. А я чомусь бачу її вперше. Андрій сказав, що я надто зайнята своєю роботою та приймаю мало участі в сімейному житті.
Врешті-решт гості розійшлися та ми залишилися з Андрієм наодинці.
Андрій сказав, що здогадується про те, що у мене є інший, та попросив про все розповісти.
Того вечора ми довго розмовляли, я попросила у чоловіка пробачення та сказала, що невдовзі зникну з його життя.
Андрій нічого не сказав. А що ж йому казати? Це кінець, він мене не втримає.
Хіба ж могла я знати, що наше довге сімейне життя ось так закінчиться…
