Андрій і Світлана живуть добре. В них підростає донечка. Андрій працює, намагається забезпечити свою сім’ю. Світлана своєю чергою працювати не поспішає. Їй добре вдома. Сашенька зростає спокійною дівчинкою. В дружини вистачає вільного часу. Тому вона частенько ходить зустрічається з подругами. Андрій відпускає її, нехай розвіється. В нього і на думці не було підозрювати її в чомусь. В них вдома все добре.
Одного разу Світлана так же увечері пішла прогулятися. Повернулася через годину. Андрій швиденько накриває на стіл, кличе дружину вечеряти. Вона у відповідь:
– Я пішла.
– Потім підеш, сідай вечеряти. – говорив чоловік.
– Я назавжди йду. – роздратовано кинула Світлана.
Грюкнула дверима і пішла. Андрій стояв немов укопаний. Як, куди, чому пішла? Жили добре, ні сварок, ні непорозумінь. І враз пішла. Чоловік спокійно пішов до Саші. Поклав її спати, читав книжку. Сам же не заснув ні на хвилину. Все думав, чому Світлана так поступила? Як йому жити далі з донечкою вдвох. Ці всі питання, на які не мав відповіді. Потрібно брати себе в руки. Весь час думав Андрій. Так минула ніч в роздумах про майбутнє.
Наступного дня вихідний день. Вони із Сашею збиралися піти в парк на атракціони. Відкрилися двері та у квартиру зайшла Світлана. Слідом за нею зайшов чоловік явно молодший від дівчини років на шість. Вона збирала речі. При чому говорила, що наразі приїде машиною, щоб перевезти всі інші речі. Той чоловік, що стояв позаду, вказував що іще потрібно брати. Такого Андрій стерпіти не міг, виштовхав обох із квартири. На Сашу дружина не звернула уваги.
Всі вихідні Світлана не показувалася вдома. Але коли наступного дня Андрій пішов на роботу, а Саша в школу, у квартирі сталися зміни. Телефонувала сусідка Зіна. Говорила, що Світлана зі своїм молодим чоловіком виносять меблі з квартири. Поки Андрій приїхав додому, дружини із напарником вже не було. У квартирі пусто. Не впізнати його колись умебльовану квартиру. Зайшла Зіна, поглянула, похитала головою.
Вона й раніше бачила, що Світлана не серйозна людина, але сказати не насмілилася. З другої сторони, Андрій не послухав би її. Зіна роками така як і Андрій не заміжня. Але чоловік раніше не звертав на неї уваги. Можливо тому, що дівчина симпатична, але не яскрава. А він любив яскравих, таких як його Світлана. Наразі бачить, що на таку покластися не можна. А Зіна така мила, усмішка в неї добра. І сама вона гарна дівчина. Чому Андрій раніше не звертав на неї уваги?
Все частіше Андрій і Зіна спілкувалися. Вона йому допомагала по господарству. Коли Саша приходить зі школи, то йде до Зіни. В неї знаходиться до вечора, поки не прийде тато з роботи. Потихеньку з Зіною відносини ставали тіснішими. Андрій помітив, яка вона прекрасна людина. Добра ввічлива. З нею добре навіть посидіти мовчки. Чоловік все частіше задивлявся на милу дівчину. Коли одного разу Саша запропонувала залишитися у квартирі Зіни ночувати, вони обоє лише почервоніли.
На розлучення Андрій прийшов не один. Поруч з ним Зіна. Світлана спочатку не впізнала її. Красива, щаслива. Їй так личить щастя. Після засідання вони удвох пішли до красивої іномарки. Світлана разом зі своїм молодиком лише заздрісно дивилися їм услід. Адже при розлученні колишній дружині присудили сплачувати аліменти на утримання доньки. Чому вона про те не подумала? Потрібно було Сашу брати з собою. Правда дівчинка не погодилася б.
Світлана мріяла побачити нещасного Андрія, а вийшло все навпаки. Вона жаліє що так необдумано лишила себе вільного життя. Наразі потрібно йти працювати.
