Ми з чоловіком маємо двох синів, вони майже однолітки: Михайло старший від Андрія на два роки. Усе своє життя я присвятила дітям. Мої старання увінчалися успіхом та хлопці росли дуже вихованими та добрими. Я впевнена, що роль матері в житті дітей надзвичайно важлива. З появою синів Віталій почав говорити, що я люблю їх більше ніж його. Але як можна порівнювати любов до дітей з любов’ю до чоловіка? Це абсолютно різні речі.
Навіть після того, як мої сини стали дорослими, я продовжую про них піклуватися. Всі навколо переконують мене в тому, що настав вже час пожити для себе, але я відчуваю, що потрібна своїм дітям. Ми з Віталієм збирали гроші для того, щоб придбати квартиру для старшого сина Михайла, тим більше, що нещодавно він сказав нам, що планує одружитися. На весілля ми подарували молодятам квартиру. Невістка стрибала до стелі, а Михайло лише холодно подякував, здавалося, що він сприйняв цей подарунок як належить.
Пройшло п’ять років та молодший син Андрій зібрався одружуватися. Він натякнув нам, що теж чекає в подарунок квартиру.
Це справедлива заява, адже не можна розділяти дітей, проте зараз такий час, що Віталій захворів та майже всі гроші ми витрачаємо на ліки.
На цей момент ми проживаємо у великому будинку. Нам тут місця забагато, а ось коли тут житимуть Андрій з невісткою, то буде якраз нормально. Проте Андрію моя ідея не сподобалась, він наполягає на тому, щоб ми подарували йому квартиру так як старшому брату. Якщо грошей зараз немає, то можна взяти в кредит. Віталій не знає про нашу останню розмову з сином, не хочеться завдавати йому клопоту. Не відомо ще чи зможе працювати мій чоловік після одужання та чи буде у нас змога виплачувати кредит.
Андрію чудово відомо в якому стані знаходиться зараз його батько, але він продовжує вимагати квартиру від нас.
Внаслідок останніх подій я просто була змушена поїхати на заробітки за кордон. Там працює зараз моя колишня колега Валентина. Так ось, вона вже купила квартири обом своїм дітям, а зараз планує собі придбати невеличкий будиночок. Чоловік не схвалив таке моє рішення, але у мене немає іншого виходу.
Мені не дуже подобається ідея з кредитом. Важко навіть уявити яка буде переплата. Краще відкладатиму гроші з кожної своєї зарплати.
Михайло після одруження геть про нас забув. Знаю, що у нього вже народилася дитина, тож він зосереджений на добробуті своєї сім’ї.
Я все життя старалася догодити своїм дітям та не розумію як сталося так, що я виростила егоїстів. Дивує позиція молодшого сина. Він же розуміє в якому ми зараз становищі. Андрій думає лише про себе. Напевно, це його наречена так на нього впливає. Але якби в глибині душі він сам так не думав, то ніколи не став би вимагати від нас купити йому квартиру знаючи, що батько хворий.
Тепер я змушена важко працювати за кордоном щоб виконати його забаганку. Чоловік залишився вдома хворий. Не знаю, як він там та хто його доглядає. Очевидно, що ні Михайло, ні Андрій цього не роблять.
