Мою дружину звуть Олена. У неї було складне дитинство, оскільки батьки покинули її невдовзі після народження. Її бабуся, Марія, взяла на себе піклування про неї, виховуючи її з любов’ю та турботою.
Олена завжди була вдячна старенькій за її добре серце та самовіддану підтримку. Щоб хоч якось полегшити бабуся й без того нелегке життя, дівчинка росла слухняною помічницею. Вона добре вчилася в школі, завдяки чому отримала державну стипендію для навчання в університеті.
Навчання онука поєднувала з роботою. До бабці приїжджала не часто, але кожного разку навозила старенькій продуктів та ласощів. Коли видавався гарний заробіток, то ще й оплачувала комунальні послуги. Старенька просила онучку не витрачати гроші на неї, вона молода, зрозуміло, що хоче гарно одягатися та фарбуватися. Про Олену цікавили зовсім інші речі.
Після завершення навчання дівчина заснувала власну успішну компанію, і уже через кілька років відклала достатньо грошей, щоб купити квартиру в самому центрі міста й автомобіль. Олена була не тільки успішною в кар’єрі, але й користувалася великою повагою серед друзів і знайомих за свою доброту і порядність.
На жаль, поруч із щастям завжди крокує нещастя. Раптово не стало бабусі Марії, яка поставила на ноги свою дорогу онучку. Для Олени це був важкий удар. Вона організувала похорони старенької й подбала аби все минуло якнайкраще. Проводжаючи свою єдину рідну людину в останню путь, дівчина не стримувала сльози.
Повертатися до роботи в такому стані вона не могла, тому дала сама собі вихідний. Одного несподіваного дня Олену злякав стукіт у двері. Вона не чекала на гостей, тому уявлення не мала, хто міг завітати до неї. На порозі стояла літня жінка. Вона представилася Ганною, рідною мамою Олени та, не вагаючись, увійшла до квартири дочки, нехтуючи елементарною ввічливістю.
Анна не збиралася церемонитися з дочкою й почала нахабно вимагати фінансової підтримки, посилаючись на те, що вона є людиною, яка дала життя Олені. Дівчина не розгубилася:
-Ти покинула мене, коли я потребувала тебе найбільше, і ніколи не дбала про мене. Я тобі точно нічого не винна.
Переможена Анна пригрозила судовим позовом. Олена, однак, була готова. Вона запросила сусіда, дядька Павла, дати свідчення під час судового засідання, підкресливши, що її виховувала бабуся Марія, а біологічна мати ніколи не була частиною її життя. Суд виніс рішення не на користь Анни, відхиливши її прохання про фінансову підтримку.
