Три роки тому ми з чоловіком купили земельну ділянку та з нуля побудували будинок. Ми вирішили зробити його невеликим та дуже затишним з атмосферним подвір’ям, садом та відпочинковою зоною.
Ми вирішили що будемо “тікати” в цей будинок від міської метушні, шуму й шаленого ритму, а згодом, можливо, і переїдемо зовсім.
Всі ці три роки ми будували будинок та робили в ньому ремонт. І лише коли все закінчили, то запросили гостей в свій затишний куточок. Першими, хто відвідав наш будинок, була сестра чоловіка, Анна, зі своєю сім’єю.
Ми чудово провели вихідні, нічого не скажу. Анна та її сім’я були задоволені відпочинком та хвалили нас за нашу працю. Та й ми були раді, що нарешті все закінчили, так ще й нашу працю так нахвалювали.
Тільки от я навіть не підозрювала, до чого приведуть такі вихідні.
Анна дізналась, що наш сусід, з яким в нас спільна межа, продає свій будинок та вона стала одержима ідеєю придбати той будинок та стати нам сусідами.
Вона навіть вивідала в мене номер телефону того сусіда. А потім я дізналась про її плани на сусідство. Виявилось, що я їх маю її потім на дачу возити, бо ж машину власну шкода, а мою ні. Тим більше, що на бензин вона давати гроші не збиралась, адже ми ж родичі і я не маю з неї гроші брати.
А ще, заявила, що ми маємо дати їй дублікати ключів від нашого будинку, бо ж поки будуть ремонти, то хм треба буде десь жити.
Я з чоловіком були дуже шокованими з такої заявочки, тому дуже переконливо пояснили, щоб Анна закатала губу,а ще домовились з сусідом, що допоможемо йому знайти покупця, тільки нехай не продає будинок Анні.
Так, неправильно це з нашого боку, але після таких заяв нам страшно бути з нею сусідами.
