Нещодавно народився мій син та мої родичі якось дивно на нього відреагували.
Мама не стала довго мовчати та сказала, що дитина зовсім на мене не схожа.
– Син схожий сама на себе, – відповів я їй, – всі немовлята схожі між собою, лише коли вони трішки підростуть, то у них вимальовуються риси обличчя.
Мама нічого на це не відповіла, а я задумався.
Річ у тім, що в нашому з дружиною житті була така ситуація, коли вона не ночувала вдома. Напередодні ми з Іванною сильно посварилися, ледве до розлучення не дійшло, дружина пішла з дому, повернулася лише під ранок. Я тоді цілу ніч не спав, все хвилювався за Іванну, прокручував у своїй голові нашу сварку та намагався зрозуміти як можна було її уникнути.
На ранок ми помирилися, а через деякий час Іванна зізналася, що вагітна. Про те, що в ту ніч дружина мені зрадила та дитина може бути від когось іншого, я навіть припустити не міг. Мені зовсім не хотілося заглиблюватися в ті думки, проте чим більше я їх уникав, тим нав’язливішими вони ставали.
Запитати напряму в дружини чия ця дитина я не наважувався. А що як це спровокує новий скандал?
Я з головою поринув у роботу та став уникати цих думок. Вирішив, що побачу як буде рости дитина та на кого вона ставатиме схожою.
Антон підростав та я все менше бачив схожості між нами, точніше, її зовсім не було. Здавалося, що всі з мене сміються. У мене вже почала розвиватися параноя. Коли я йшов нашою вулицею та дивився на людей, мені здавалося, що вони тикають в мене пальцем та називають рогоносцем.
Іванна з моменту народження Антона почала все більше мене уникати.
Зараз я почуваюся просто нестерпно та думаю про те, щоб зробити тест на батьківство. Хоча не впевнений у тому, що я готовий дізнатися його результат.
