Кризу середніх років чоловіки та жінки переживають по-різному. Особи чоловічої статі, впевнені у своїй неповторності та привабливості, знову хочуть відчути себе в самому розквіті сил та починають шукати утіхи в обіймах молодих коханок, руйнуючи свої міцні сім’ї. Жінки ж навпаки вдаються до самоаналізу, розмірковуючи чи правильно прожили життя та помічаючи у собі кожного ранку чергові вікові зміни. Тому так історично складається, що самотній чоловік у 50 років – це звичайна людина, навіть завидний парубок, а от жінкам не пощастило. Якщо тобі стукнуло 50, а ти на цей час незаміжня, то навряд чи тобі світить щаслива старість.
Моя мама, скільки себе пам’ятаю, була сміливою та мужньою жінкою. Вона ніколи не боялася брати на себе відповідальність та ризикувати. Тато ж навпаки, більш м’яка та поміркована натура. Він не був здатен до імпульсивних вчинків та боявся йти на ризик. Якимось дивом вони знаходили спільну мову та навіть жили щасливо от уже 35 років. Чому жили? Батько потрапив під вплив кризи середніх років. Чомусь йому здалося, що сімейне життя не робить його по-справжньому щасливим, тому одного звичного для всіх дня, він оголосив, що йде від матері.
Мама поставилася до його витівки спокійно. Можна сказати навіть жодної реакції не було. «Йдеш? Ну йди, якщо тобі так треба». Коли ви знаєте один одного більшу частину життя, то стресові ситуації сприймаються більш врівноважено, чим у молоді роки.
Перед тим, як відпустити чоловіка мама вирішила з ним серйозно поговорити:
-Антоне, я не буду влаштовувати драм чи скандалів. Ти дорослий чоловік, який в змозі прийняти самостійне рішення. Хочеш спробувати побудувати нове життя – будь ласка, але зі старого краще нічого не брати. Я маю на увазі, що все майно, нажите нами у шлюбі, залишається моїм.
Тато не сперечався, він був чоловіком доброго характеру, тому вирішив не доречним відбирати у власної, хоч і колишньої, жінки майно. Не знаю про що думав папа у той момент, але точно не ті труднощі з якими йому доведеться зіштовхнутися. Хоч і заробляв він багато, але більше частину заробленого довелося витрачати на оренду квартири та комунальні послуги. Оскільки автомобіль також залишився у мами, то батько купив стареньку автівку, щоб добиратися на роботу. Тоді й з’ясувалося, що жінок цікавить не твій погляд та світ чи захоплення, а зовсім інші речі. Наприклад, скільки ти заробляєш у місяць; чи маєш власне житло; який у тебе автомобіль; а рахунок у банку на яку суму відкритий? Усі хочуть стабільного та забезпеченого життя.
Я частенько навідувалася до тата, бо хвилювалася за його емоційний стан. Якось ми відверто поговорили й він зізнався, що має враження, ніби прожив не своє життя. Звісно, він був вдячний долі за маму та нас, його дітей, але по молодості бажав зовсім іншого. Слідуючи загальноприйнятим правилам суспільства, намагаючись догодити оточенню, а не собі – він втратив можливість бути щасливим.
«Чомусь, доню, мені здалося, що нарешті прийшов час щось змінити у житті. Нарешті пожити для себе, зробити те, що завжди хотів, але не наважувався. Та схоже, я кинувся надто пізно. Застарий я уже для таких експериментів. А так хотілося знову відчути себе молодим, необмеженим, вільним врешті-решт. У мене нічого не вийшло. Я шкодував, що прожив не своє життя, а тепер шкодую, що пішов від твоєї мами та зробив їй боляче».
Добре, що татів бунт тривав недовго. Через декілька місяців він повернувся до матері перепросити за свій вчинок та пояснити для чого все це зробив. Він був вдячний матері за її мудрість й те, що дала йому ще один шанс.
Мені здається, що у житті будь-якої людини настає момент, коли все набридає та хочеться докорінно змінити власне життя. Та поки ви не наробили дурниць, як мій тато, подумайте, чи дійсно ви нещасні. Можливо те, що ви маєте зараз, просто мрія для когось іншого. Вчіться бути вдячними та шукати щастя у простих речах.
