Чомусь не везло моїй подрузі Ані, тому вона виходила заміж три рази і аж у четвертому шлюбі стала щасливою. Вперше це сталося, коли закінчила університет, і вона отримала диплом. У спілкуванні з чоловіком усе було добре, а от свекруха дихнути вільно не давала. Скрізь заглядала, все її цікавило. Усе невістка робила не так: Не так готувала, не так прала, не так подавала… Дійшло до того, що Аня не витримала такого ставлення. Чоловік не хотів втручатися в це спілкування, і вона пішла від нього на третьому році спільного життя.
Вдруге вийшла заміж за два роки. Була вже трохи у віці, тому дуже хотіла народити дитину. Того ж бажав і її чоловік. Але не складалося. Свекруха почала гризти її, що вона не здорова, а її синові потрібен спадкоємець. Тому треба вже щось вирішувати. Так вона витерпіла сім років і пішла, бо дитини так і не змогла народити.
Вийшла заміж за півтора року втретє. І одразу завагітніла. Аня чомусь важко переносила вагітність. Кілька місяців лежала у лікарні на підтримці. Можливо тому дитина народилася зовсім квола. Ночами часто плакала, не давала спати, тому Аня була дуже виснаженою. Перестала усміхатися до свого чоловіка, бути лагідною. Чоловік також не висипався і злився з того приводу. Тому Аня вимушена була сама якось давати собі раду з дитиною. Часом навіть виходила вночі на вулицю з колякою, щоб заснула мала і чоловік поспав.
Але чоловікові набридло таке життя, і він скоро знайшов собі іншу жінку, веселу й усміхнену. Так Аня залишилася з дитиною на руках. Дуже переживала з того приводу, хвилювалася за дитину. Чи зможе сама дати собі раду? Ірина скоро пішла в школу і Ані стало легше. За цей період навчилася давати сама собі раду. І тут зустріла чоловіка своєї мрії і вийшла знову заміж. З ним вона була щаслива. Їй на той час було вже 45 років.
Я раділа за неї. Адже після багатьох років поневірянь, вона все-таки зустріла свою долю.
Тепер точно знаю, що щасливим можна бути не лише в молоді роки, а й у 40, 50 і 60. Головне вірити і не впадати у відчай.
