Перші декілька років шлюбу для Аріни були щасливими. Вона була переконана, що в них з Антоном чудове життя та сильне взаємне кохання. Вони дбали один про одну та проявляли багато ніжності.
Але щастя закінчилось і Антон різко змінився. Це сталось після того, як він отримав керівну посаду. Він став дуже багато працювати і майже не приділяв своїй дружині уваги.
З часом серед знайомих почали ширитись чутки про те, що Антон зраджує Аріні. Жінка вперто відмовлялась вірити в ці дурощі та й скільки б з чоловіком про це не говорила він все спростовувати казав, що це лише дурні чутки із заздрості.
– Не зважай на ці дурні плітки. Вони всі брешуть, щоб нас посварити та зруйнувати наше з тобою щастя. – Впевнено переконував Антон.
Але брехав саме він, а не плітки. Аріна сама переконалась в цьому, адже одного дня поверталась швидше з роботи та поміти в одному з закладів із панорамними вікнами за столиком свого чоловіка, що з ніжністю тримав руку іншої жінки, а потім поцілував її.
Аріні все стало зрозумілим та вона хутко пішла додому й зібрала речі. Проте не вийшло по тихому піти, адже з ними весь цей час жила свекруха Аріни – Антоніна Степанівна. Ця жінка для Аріни була найкращою в світі свекрухою. Вона любила Аріну як власну доньку, якої в неї ніколи не було.
Вона словом та ділом допомагала та підтримувала зраджену Аріну. Тому, коли до квартири забігла заплакана невістка та почала хутко збирати речі, вона попросила зупинитись та спокійно все пояснити за горням чаю.
Вислухавши розповідь Аріни, Антоніна Степанівна перепросила, що, можливо, щось пропустила у вихованні Антона. Але Аріна заспокоїла свекруху:
– Ви чудова жінка і я більш ніж впевнена, що ваше виховання Антона було прекрасним. Але він вже дорослий чоловік, який сам прийняв рішення зрадити мене. Тож вам немає причин себе звинувачувати та вибачатись перед мною.
Аріна пішла, а через два місяці вони з Антоном були офіційно розлучені. З тих пір вони пішли кожен своєю дорогою.
Після розлучення Аріна три роки жила сама, переживала зраду та починала життя з чистого листа. Через три роки вона зустріла Яна. Він був прекрасним чоловіком, але відрізнявся від Антона. Він був щирим та дуже турботливим. Вона зрозуміла, що це саме та людина, яку вона шукала.
Згодом вони одружились, а через рік після весілля в них народилась донечка Аліса. В їхньому житті все налагодилось. Проте це ще не кінець історії.
Одного разу, коли Аріна виходила з супермаркету, вона побачила на лавочці неподалік бідну стареньку бабусю, що сиділа та плакала. Придивившись жінка зрозуміла, що це її колишня свекруха.
Вона підійшла до бідолашної старої та почала розпитувати, чому вона тут і чому плаче.
– Ох, Аріночко. Після розлучення Антон став жахливим. Напевно тяга до ок овитою йому від батька передалась. Весь цей час він страшно п ’є. Та й обр ажав мене неодноразово. Водив всіляких дівиць до квартири. Декілька разів вони нас обкр адали. А зараз Антон просто в игнав мене на вулицю. Документи навіть не віддав. Зараз вже два з половиною тижні живу у своєї давньої подруги, спасибі їй дала притулок на час, поки їй дочка у відпустці відпочиває, що буде потім поки не знаю. Напевно, доведеться ходити вулицями і брати їжу в пунктах обігріву. Якщо синові назад совість і розум не повернеться
Аріна розплакалась, почувши, що довелося пережити Антоніні Степанівні. Але жінка твердо вирішила – вона не покине стареньку на вулиці. Аріна сказала, що допоможе колишній свекрусі. Вони разом поїхали на машині Аріни до неї додому.
По приходу Аріна все розповіла спокійно Яну. Він трохи подумав, переваривши інформацію та зваживши всі за і проти та сказав, що не проти, щоб Антоніна Степанівна жила з ними.
З тих пір старенька живе чудово. Вона помагає Аріні з донькою, яку тепер вважає своєю онукою. Та й Аліса називає Антоніну Степанівну бабусею. Аріна ж змогла присвятити більше часу кар’єрі та вони згодом отримали можливість спокійно їздити всі разом на відпочинок.
