— Мамо, мені Віталік сказав, що має для мене роботу. Я в університет не піду вчитися, одразу почну на нього працювати. Зрозумій, я хочу нормально жити, а не як ви з татом — на мінімалку, постійно рахувати кожну копійку й економити на всьому.
Ось такі слова сказав мені мій 17 річний син. А до знайомства з сусідом Віталіком золотою дитиною був.
Ми з чоловіком звісно не багатії, я працюю бухгалтером, а чоловік — механік. Ми звичайна сім’я з середнім доходом. Так, були скрутні часи, не було у нас грошей, але тоді у всіх були такі ж проблеми. Зараз ми теж не шикуємо, але нам вистачає на життя, ми не голодуємо й навіть на машину назбирали без кредитів. А синові, як з’ясувалося, таке життя було зовсім не до вподоби.
Ці настрої я помітила після того, як по сусідству з нами купив хату молодий хлопець з дружиною. Стосунки з ними якось відразу напружилися. Обоє непривітні, постійно в них по ночах якийсь рух на подвір’ї, молоді купа, машин. Вже не раз сусіди викликали поліцію через те, що музика серед ночі голосно лунає й спати неможливо. Ми не звикли до такого на своїй, відносно спокійній, вулиці.
Хіба мій Сергій якось з Віталіком подружився, кожен день говорять. Після розмов з сусідом син вертається додому й починає характер свій показувати, істерики влаштовувати. Мовляв, вчитися він не буде, бо Віталій йому сказав що гроші можна й без цього заробляти. І про нас мова теж йшла, Віталік підбурював мого малого сина лишити домівку й перебратися жити окремо, бо біля таких батьків як ми, він не зможе стати успішним.
Але я щось зовсім не розумію, яким це промислом займається Віталій. До нього кожного дня приїжджають якісь хлопці, вони довго стоять і про щось говорять. Потім сусід їм щось передає в руки й вони і їдуть геть. Ось так, на перший погляд, якщо не заглиблюватися й судити тільки із зовнішнього вигляду, займається він чимось нелегальним. А чоловіки ці — викапані хулігани якісь.
Я, звісно, можу помилятися і там нічого такого немає. Проте, я точно не хочу, щоб мій син з ними зв’язувався. Інтуїція мені так підказує. Але син нас з батьком навіть слухати не хоче, авторитетом для нього тепер є тільки Віталій.
І що нам з цією дитиною робити? Одне знаю точно — треба йти до сусіда й казати, щоб лишив сина в спокої й не пудрив йому голову!
