Я звичайно знаю, що в житті буває по різному: як веселі, гарні та життєрадісні моменти, так і важкі та сумні. Але щоб рідна мама забирала майно у своєї дитини, ніколи не зустрічала. Ось саме так і сталося в нашій родині.
Раніше, ще коли я була зовсім маленькою, від моєї мами пішов мій рідний тато. І через декілька років мама вийшла заміж за Миколу, мого вітчима. Та він, з незрозумілих мені причин, захотів удочерити мене. Напевно, щоб прописатися у нашій квартирі. А мій тато таким чином звільняється від сплати аліментів на 15 років. Й він вирішив залишити мені половину своєї квартири.
Насправді відносини з моїм вітчимом у нас були не дуже. Він любив випивати й частенько приходив додому частенько напідпитку. Але, як я бачу, моїй матінці це подобається, тому вона його й терпить.
Але нещодавно померла моя бабуся, мама моєї неньки. А в заповіті вона мені залишила дачу під містом та двадцять соток городу. Ось я і вирішила з’їхати від своїх батьків, тим паче, що вже давно зустрічаюся з молодим чоловіком та ми збираємося одружитися. Я продала ту ділянку землі, який залишила мені бабуся. Я як раз обрала однокімнатну квартиру в центрі нашого міста. Але, на жаль, грошей від продажу бабусиної землі все одно не хватало. Та я відкладала протягом навчання гроші, додала їх. Та все одно необхідної суми у мене не виходило.
Тому я вирішила звернутися до своєї мами. Попросила я у не п’ятдесят тисяч гривень і пообіцяла через рік повернути. Та вона мені відповіла, що візьме кредит у банку, але мені повертати нічого не потрібно. Ці гроші будуть нам подарунком на весілля. Так я купила квартиру, а мій майбутній чоловік зробив там ремонт.
А через пів року ми відгуляли весілля й стали жити вже подружнім життям з моїм коханим. Аж тут з’явилася мама з претензіями про те, що я їй не повертаю кошти, які, по її словам, обіцяла повернути. Я їй почала пояснювати, що, неначебто, вона ж їх нам подарувала на весілля. Але моя матінка удавала, що мене не чує і стояла на своєму. А потім і зовсім сказала, що або я переписую свою частину квартири на свого вітчима, або повертаю всі гроші матері, бо Микола знову запив та не ходить на роботу, а їй потрібно з чогось виплачувати той кредит.
Мені стало дуже прикро за те, що мати ставить на перше місце чужу по суті людину, а мене, її рідну кров, взагалі викидає із власної квартири. Але я вирішила, що якщо я не потрібна своїй матері, то і вона мені також.
Ось нещодавно я переписала свою частину квартири на мати, а вона там хай вже сама вирішує віддавати її вітчиму чи ні. І з того часу я з нею більше не спілкуюся. Дякуючи Богу у мене є найкращий чоловік, який мене завжди підтримує та скоро буде найкращий син. Більше мені нікого не потрібно.
