Знаєте, всі навколо вважають, що матері люблять своїх дітей просто по факту їхнього існування, але, на жаль, існують і такі, що не відповідають взаємністю на дитячу любов.
У моєму рідному селі залишилось чимало моїх друзів і от колишня однокласниця розповіла мені таку історію. Її син одружився з дівчиною з міста, почали вони жити з батьками, перший час все було прекрасно, але після народження сина пішло шкереберть. Сину був рік, коли його мама переїхала жити у гуртожиток та відреклись від сім’ї. Тоді годувальником став молодий тато, який мусив постійно їздити у відрядження, щоб заробити більше грошей, а бабуся тим часом самостійно виховувала онука.
Внук навчається у другу зміну, а бабуся ще працює, тому з дитинства вона привчала його до самостійності та акуратності. На її плечі випадає лише приготування їжі, перевірка домашнього та прибирання у квартирі. Хлопчик самостійно збирає себе до школи, миє взуття та тримає у порядку одяг.
Весною з хлопчиком трапився неприємний інцидент, на нього накинулися дворові собаки, пощастило, що поруч були дорослі, які його врятували. Проте переляк був надто сильним, хлопчик уже не міг сам ходити до школи, тому щодня бабуся відпрошувалась з роботи та бігла до нього, щоб провести до школи.
Одного вечора хлопчик промовив до бабусі: «Бабцю, а ти попроси у матусі, щоб вона мене до школи водила, мені тоді страшно не буде, я її разом розповім про своїх друзів, як добре вчуся і що читаю швидше всіх у класі!».
Бабуся, ледь стримує сльози, та відповідає: «Синку, рідний, мама скоро повернеться і ти все-все її розповіси! А скільки вона тобі подарунків привезе за те, що ти такий розумний та слухняний хлопець!
Щоразу хлопчик вірив бабусі, радісно кивав головою і йшов до кімнати, мріючи про зустріч з мамою.
Перед Новим роком додому повернувся і тато, а коли запитав у хлопчика, що ж він хоче отримати на Новий рік, то той відповів: «Татусю, нічого не хочу, але можна ми цей Новий рік з мамою зустрінемо? Всі навколо мають мам, а де ж моя? Невже не хоче мене побачити?»
Малий син не давав спокою вже кілька годин, просився піти до мами защедрувати. Той йому говорив, що зроблять це вже після Нового року, але все безсенсово, тому він і здався. Та й бабуся малого теж не перший раз говорила, що дитині потрібно з мамою побачитися, своє дитяче серце порадувати.
Тато з сином відправилися у супермаркет за подарунками для мами, а бабуся тим часом не перестаючи молилась перед іконами: «Боже, нехай же маленький хлопчик зустрінеться зі своєю ненькою і розтопить той твердий лід, що живе у її душі!».
Через годину додому повернувся заплаканий хлопчик та засмучений тато.
– Бабусю, що я її поганого зробив? Чому вона не любить мене? – крикнув хлопчик і розплакався.
Потім батько розповів, що вона не захотіла їх навіть у середину пускати, сказала, щоб вони забиралися геть.
Такий важкий спогад отримала дитина і він ще довго її переслідуватиме.
Можливо, хтось направить її на правильний шлях і вона таки забажає зустрітися з сином, але тоді вже буде пізно… Діти не пробачають закритими перед ними дверей.
