75-річна бабуся завжди починала день з кави та рок-н-ролу. Це була, як правило, сьома година ранку. Старенька під музику робила ранішні вправи і сьорбала маленькими ковтками гірку каву. Ще рік тому вона могла зробити кілька сигаретних затяжок. Але в такому віці лікар заборонив це робити. І вона відмовилася.
Ось і сьогодні бабуся Настя звичним рухом увімкнула динамік. Сусідка насварилася з нею:
-Доброго дня, Насте. Пожалій же сусідів – сьогодні неділя і хочеться довше поспати.
-Доброго дня, Олено. Сонце вже встало і нам пора, – відмахнулася добродушно бабуся.
-Коли ж ти заспокоїшся? – вже трохи з ноткою невдоволення запитала сусідка.
-Аж там, за межею, – і дрібно засміялася старенька Настя.
Сусіди розуміли бабу Настю, що два роки тому в дорожній аварії втратила сина і чоловіка. Тепер від самотності рятувалася музикою, вправами і іншими чудернацькими вибриками, які вже зовсім не личили до її віку. Але саме таким чином вона навчилася розганяти тугу, що намагалася пробратися аж всередину, щоб дошкуляти, особливо вночі, коли не спиться.
Однак Настя знайшла на те ліки, якими вправно користується. Вона не піддається тому настрою, що може її перетворити на плаксиву слабку істоту, яка викликатиме в людей лишень жалість.
Після такого ранішнього моціону старенька йшла до місцевого парку, де в неї була улюблена лавочка, на якій вона могла просиджувати й годину. Вона любила вслухатися в спів тутешнього птаства, розглядати зелені крони дерев і проводжати поглядом випадкових перехожих.
Сьогодні на її лавочці сиділа молода матуся і погойдувала коляску з дитиною.
-Добрий день! – привіталася Настя і сіла неподалік незнайомки.
Вона відсунулася на краєчок, уступаючи старенькій місце. Бабуся одягнула окуляри і тихо зойкнула:
-Що з тобою, дитино?
Під очима і на переніссі виднілися свіжі си нці. Молода жінка не стала таїти правди, яка її боліла:
Мій чоловік почав пити і прикладати до мене руки. Я втекла від нього. А тепер не знаю, що робити, – зізналася жінка.
-Он воно що… Бабусі стало шкода дівчину і вона запитала чи може вона чимось допомогти їй. Дякую вам, відповіла дівчина. Але напевно я сама повинна розібратися в цій ситуації. Залишатися на одинці з такою проблемою не варто сказала бабуся. І тут у неї несподівано виникла ідея. Вона запропонувала дівчині поки все не налагодиться перейти жити до неї. Я сама – за дитиною можу доглядати, – запропонувала баба Настя.
А про себе подумала, що вона так мріяла про онуків. Але свого часу не судилося.
Наступного дня бабуся не увімкнула о 7-й ранку свого рок-н-ролу. Уже минуло пів години. Аж сусіди захвилювалися, чи не трапилося чого не будь поганого. Сусідка Олена побачила Настю через огорожу, привіталася голосно.
Бабуся приклала пальця до уст:
-Т-сс. Дитина спить. Не заважайте.
Після цього бабуся стала лагіднішою. Перестала ранками вмикати рок-н-рол – у неї тепер є маленьке сонечко, яке не варто будити так рано. Життя подарувало їй миті щастя. Головне вірити і жити з надією.
