Я довго працював, щоб придбати собі автомобіль. Мої однолітки працюють та розважаються на свої зароблені гроші, а я економив, щоб купити машину. Сім’я мене хвалила за покупку.
Одного разу зателефонувала до мене бабуся та попросила завезти її та тітку на базар. Я погодився, мені не важко. Наступного дня вже дядько попросив привезти йому дещо. Звичайно я не відмовився. Практично щодня мене просили кудись когось відвести. Та було одне але, бензин я купував за свої гроші.
Тож коли заправив третій раз за тиждень то вирішив, що возитиму, якщо будуть давати на заправку. Наступного дня зателефонувала тітка й сказала, що їй потрібно поїхати у сусіднє село. Я відповів, що повезу, але нехай заплатить за бензин. На що почув, що я «Зажерся», і вона кинула слухавку. Через пів години до мене зателефонувала бабуся й почала сваритися, що я нахаба, що не можна з рідні гроші брати. А те, що я свої гроші витрачаю на заправку, вона вважала не аргументом.
Після того, ще телефонувала до матері, хотіла, щоб вона мене врозумила. Мама все розуміє, а пояснити бабусі не змогла. Тож тепер вся рідня на мене ображається, називає скнарою. А бабуся жаліється сусідам та знайомим, що виростила такого поганого онука.
Бабуся ображається на мене тому, що я відмовляюся безплатно возити всю рідню
