У реальному житті є багато цікавих історій, в які одразу важко повірити. Проте, не можна не вірити в те, що відбулося саме з тобою або близькою тобі людиною.
Заміж вийшла за Романа, якого дуже любила. У нього було власне помешкання в Києві. Звідки? Дізналася, коли почали жити в ньому.
Мені, зрештою, ніколи не спадало на думку питати, як він придбав квартиру. У нас були тривалі стосунки, які переросли в кохання. Майно, звісно, мене зовсім не цікавило. Знала лиш одне, що чоловік не був корінним киянином і родичів у місті також не мав.
Через кілька років спільного життя він сам розповів мені дивну історію, в яку важко повірити. Колись давно він обідав у громадському закладі. Була зима. Несподівано за вікном прямо перед його носом появилася старенька жіночка. Вона просила милостиню. За кілька хвилин попросила в офіціанта, щоб пустив її всередину погрітися. Надворі почалася хурделиця.
Старенька трусилася від холоду. Одежа її промокла. Руки дрижали. Вона ще попросила горнятко теплої води… Офіціант приніс їй воду, але сказав, що довго перебувати в приміщенні не можна – господар буде сваритися. Тут лише ті, що замовляють страви.
Мій чоловік з великою чуйністю ставився до стареньких людей, які потребували насущного – хліба. Він не міг спокійно обідати, коли поряд стояла голодна бабуся, яка ще й замерзла. Чоловік купив гарячі страви і посадив бабусю за стіл. А потім запитав, де вона живе і з ким.
Жінка розповіла про свою нелегку долю – вона поховала чоловіка і дітей і залишилася зовсім одна, ніяких родичів і друзів у неї немає. Крихітної пенсії ледь вистачає на ліки, які їй конче треба купувати, на хліб грошей майже нема… Отож, вимушена ось так побиратися. Звісно, що їй це дуже соромно робити, та й здоров’я не дозволяє стояти на холоді кожен день.
Чоловік зауважив, як жінка з болем розповідає про власне життя, про голод і холод, який вона мусить терпіти. Крім того, Роман розумів, наскільки співрозмовниця виснажена і слабка, як у неї болять ноги. Він не втримався і пішов у магазин, купив усе необхідне з їжі і цього ж дня заніс до неї.
Коли чоловік увійшов у її помешкання, то побачив, що в квартирі дуже бідно, але чисто – навіть в такому жалюгідному стані жінка намагалася підтримувати порядок в своїй оселі. Роман зрозумів, що її розповідь правдива. Бабуся дійсно просить милостиню на прожиток, а не на алкоголь.
Опісля Роман відвідував літню жінку ледь не щодня, приносив їй по можливості продукти і ліки. Старенька пригощала його чаєм. Вона завжди дякувала Роману за його доброту і щирість. Вона казала, що нічим іншим не може віддячити йому, лише молитвою за його здоров’я і хорошу долю. Згодом чоловік почав допомагати їй по дому, а коли бабуся захворіла і злягла, він викликав лікарів і постійно піклувався про неї.
Минуло небагато часу і бабусі не стало, чоловік її поховав і перестав приходити в квартиру жінки. Хоча він знав, що в неї не було ніяких родичів, ключ від її дверей залишив на всяк випадок у сусідів. Раптом з’явиться хтось із спадкоємців. Чи ще буде якась потреба зайти у помешкання.
Яке ж було його здивування, коли через кілька місяців його викликали в нотаріальну контору і повідомили, що йому в спадок дісталася квартира. Щоб стати повноправним господарем, то треба всього з’явитися в нотаріуса з деякими документами. Роман спершу подумав, що це якась помилка, але побачивши знайому адресу, все зрозумів.
Ця історія є свідченням того, що добро винагороджується. Головне, щоб ви мали щире бажання його творити.
