Ганна приїхала в місто провідати доньку. Адже нещодавно Наташа народила сина. Онука Ганна ще не бачила, тому коли на городі закінчили збирати урожай, зібралася їхати до доньки. Олексій обіцяв справитися з господарством. Говорив, якщо буде яка потреба, обов’язково телефонуватиме. А поки що відпускає дружину на тиждень. Онуку чотири місяці, нехай бабуся бавиться. Адже в Наташі багато роботи. Все ж таки це третя дитина в сім’ї. Старший син ходить в перший клас, середня донька в дитячий садок. Поки всіх вдягне, нагодує, перевірить рюкзак у школяра, чоловіку чисту одежу подати.
Так що Ганна приїхала вчасно. Наташа просить маму вдень гуляти на вулиці, а вона відпочине хоч годину. Адже безсонні ночі дають про себе взнати. Дівчина з ніг валиться. Так Ганна з онуком кожного дня прогулюються біля дитячого майданчику. Бабуся помітила на лавці дідуся, який приходить з онучкою в той час, що і Ганна.
Коли вона сиділа на лавці, поки онук спав, той дідусь сів поруч. Він довго вдивлявся в обличчя Ганни:
– Галю, невже це ти?
Ганна придивлялася до дідуся. Так, це він, її Дмитро, перше кохання. Його батьки не хотіли Ганну за невістку, і у свій час виїхали сім’єю з села. Від тих пір про Дмитра Ганна не чула нічого. І ось зустрілися через сорок років. Вони не могли наговоритися, кожен розповів про своє життя. Дмитро запропонував одружитися через стільки років. Ганна погоджувалася з ним, адже кохання знову спалахнуло. Та як сказати своєму чоловіку, що зустріла кохання молодості. Адже він не зрозуміє. Та й чи потрібно щось міняти? Додому Ганна їхала переповнена почуттями і емоціями. Як їй краще поступити? Слухати своє серце, чи розум?
