– Бабусю, я хочу стати балериною! Або танцівницею! Віддай мене на танці! – говорила дівчинка і похнюпилась, коли побачила, що бабця зовсім не звертає на неї уваги, лише збирає речі – А ми що у подорож якусь їдемо? Тоді чому ти ще свою валізу не склала?
Бабуся ледь стримувала сльози. Вона збирала речі рідної онучки, щоб відвезти її у дитячий будинок, хіба можна було вигадати щось гірше? Її б хотілось все пояснити, донести, що вона не хоче її зраджував, але не має вибору….
Рік тому маленька внучка почала жити з бабусею. «Непутьова» мама привезла її на вихідні, але минуло кілька тижнів, а вона досі не з’явилась. Щоб мама не хвилювалась надсилала повідомлення,що у неї все добре, а через пару місяців зателефонувала і розповіла, що починає будувати нове життя, у якому не має місця для маленької доньки, тому вона не забере її.
Бабусю ніяк не засмутило рішення доньки, вона любила онучку до глибини душі, поруч з нею сама молоділа. Її юна Яринка дуже весела, активна та добра, справжнє бабусине щастя. Жилось їм правда важко на одну пенсію, пощастило, що у селі, то якесь господарство своє мали та домашні продукти завжди були. Думала спочатку у держави допомоги попросити, але подруга її порадила не робити цього, мов онука у неї незаконно, то ще й відібрати можуть. На жаль, потім саме так і сталось.
Почалось все зі звичайної сварки з сусідкою. Вони ніколи не товаришували, але коли курки нашої бабці з’їли частину городини сусідки, то та оскаженіла, не хотіла нічого і чути про повернення власними продуктами, або грошима. Сусідка вирішила помститися жахливим методом, вона розповіла органам опіки, що дівчинка проживає з бабусею цілий рік незаконно, а мама за цей час ні разу не з’явилась. Не забула вона і додати, що бабуся за своїми курками простежити не може, то що говорити про дитину.
Серед інспекторів була хороша знайома бабці, яка раніше працювала у дитячому садку, а працівниця опіки водила туди свого малюка. Вона дозволила бабусі побути з дівчинкою, поки оформлюється опіка. От лише справжні проблеми почалися тоді, коли бабусі відмовили в опіці та вже ніхто її не міг допомогти, тому дівчинку мали забрати того ж дня.
Яринка кричала та виривалась з рук двох злих тіток, які її забирали, падала на коліна та мовила: «Будь ласка, бабцю! Я зроблю все, що ти скажеш! Не покидай мене! Я буду збирати всі іграшки та читати багато-багато книжок! Я хочу залишитися з тобою!». Вона в останнє поглянула на найдорожчу для себе людину, перед тим як сісти в авто, і розплакалась.
Бабуся не могла змиритися з тим, що сталось, стала сама не своя, майже ні з чим не говорила й з дому не виходила. Змінилось все, коли приїхала молодша донька тої самої злої сусідки. Вона любила бабцю, тому зайшла її провідати та буда вкрай здивована, коли на запитання про здоров’я, у відповідь отримала: «А ти у своєї матері спитай! Яке ж у мене тепер буде здоров’я після того, як я онуку втратила?”
Після цього дівчина побігла додому і довго говорила та сварилась з мамою. Всім сусідам було зрозуміло, що вона дуже незадоволена вчинком мами.
Наступного дня вона відправилась в органи опіки, де довго намагалась виправити ситуацію та вияснити, чому бабусі відмовили в опіці. Причина була банальна – у її будинку протікав дах, тобто не було належних умов. Того ж вечора вона опублікувала на своїй сторінці пост з проханням допомогти, а далі сталась справжня казка…
Цікаво прочитати продовження того, що трапилось потім?
