Бабуся зміну моєї поведінки помітила одразу й наказала навіть не думати про ту кляту любов. «Он твоя мамка також колись така ходила. Сяяла та світилася від щастя. А потім що? Принесла тебе в пелені, покинула й слід простиг. Ще одне я на ноги не підніму, здоров’я не те уже»

Моя мати ніколи не знала, що таке почуття батьківського обов’язку. Турбота про мене обмежилася першими 6-ма місяцями, а коли педіатр сказала, що можна вводити прикорм, вона й відчула свободу. Мене залишила на бабусю, а сама чмихнула якомога далі шукати жіночого щастя. Про тата свого я нічого не знаю. Якось питала стареньку, а вона лише гидливо плюнула на підлогу. На цьому мої запитання й закінчилися.

Розраховувати доводилося лише на себе. Чим мені могла допомогти пенсіонерка? Безумовно, бабця давала мені набагато більше за фінансове забезпечення, але від життєвої мудрості та слушних порад ситим не будеш. Тож доводилося поєднувати навчання в школі та роботу.

Брати неповнолітню школярку ніхто не хотів, тож я шукала хоч якийсь підробіток. Роздавала рекламні листівки, збирала сміття, розклеювала оголошення. Якось навіть потайки нарвала на бабусиній клумбі квіти та пішла продавати біля ринку. Перехожі мене ігнорували, я вже втратила надію щось заробити, коли підійшов такий красивий парубок та викупив усі квіти. До речі, грошей він дав набагато більше, ніж я просила.

Сергій попросився провести мене додому. Дорогою ми розмовляли, він був студентом, навчався на юриста. Один у батьків, тож не знає, що таке бути голодним та шукати підробіток. Коли ми підійшли до будинку, він запросив мене на побачення, а потім відав усі, куплені у мене ж квіти, мені.

Я буду брехухою, якщо скажу, що Сергій залишив мене байдужою до себе. Скажу так, як є – закохалася одразу, коли тільки побачила його обличчя перед своїм. Бабуся зміну моєї поведінки помітила одразу й наказала навіть не думати про ту кляту любов. «Он твоя мамка також колись така ходила. Сяяла та світилася від щастя. А потім що? Принесла тебе в пелені, покинула й слід простиг. Ще одне я на ноги не підніму, здоров’я не те уже»

На бабусю я не ображалася, розуміла, що вона мені лише добра бажає й хвилюється. Проте від зустрічей з Сергієм відмовлятися не збиралася. Спершу ми зустрічалися потайки, а потім хлопець захотів познайомити мене зі своїми батьками. Я була проти, кому потрібна у невістки дівчина безприданниця та ще й без роду та племені. Сергій наполіг.

Батьки мого хлопця виявилися дуже приємними людьми. Багато розпитували про моє життя, захоплення та інтереси. Бабусю увагою не оминули. Щоб я менше ніяковіла та соромилася, вони багато жартували. Наприкінці нашої зустрічі у мене склалося враження, що я знаю цих людей дуже давно. Відчувала любов та турботу, яких ніколи не мала повною мірою.

Побоювання виявилися марними. Батьки Сергія дали свій дозвіл та батьківське благословення на одруження. Ми влаштували скромне весілля. Бабця спершу була проти, влаштувала мені скандал, а коли сама познайомилася з моїм нареченим, заспокоїлася й дозволила. Бідолашна всю церемонію проплакала, бажаючи нам довгих та щасливих років подружнього життя.

Шкода, що старенька не дожила до появи нашого первістка. Хлопчик – 4.200 та 57 сантиметрів. Справжній Богатир, назвали Добринею. Свекруха була поруч, навчала мене, допомагала та піклувалася про нас обох, поки чоловік був зайнятий на роботу. Я безмежно вдячна їй за те, що прийняла у родину, як рідну дочку й ніколи не образила ні словом, ні ділом.

Коли я стала мамою вдруге, ми продали будинок бабусі в селі, батьки Сергія доклали свої заощадження й ми купили простору двокімнатну квартиру. Тепер зустрічалися частіше. Діти обожнюють бабусю та дідуся, а батьки Сергія частенько беруть їх до себе в гості, щоб ми з Сергієм могли відпочити та побути удвох.

Нещодавно здійснилася моя заповітна мрія – я вступила до університету. Про свій намір стати студенткою нікому не розповідала, боялася, що чоловік та його батьки мене відмовлятимуть. Першою дізналася свекруха, вона підтримала мене у прагненні навчатися та пообіцяла раніше вийти на пенсію, щоб глядіти онуків, поки їхня мати здобуватиме вищу освіту.

Я була така щаслива, що кинулася її обіймати та дякувати:

-Мамо, щоб я без вас робила. Якби ви тільки знали, як багато для мене значите – очі свекрухи налилися слізьми.

-Ти ж для мене ніколи невісткою не була, з перших днів тебе за свою донечку сприймала. Для чого ще потрібні рідні люди? Хочу, щоб ти була щаслива, бо даруєш щастя моєму синові.

Хто б міг подумати, що чужа мати стане для мене ріднішою за біологічну. Як добре, що я зустріла Сергія та отримала не лише хорошого чоловіка, а й родину про яку завжди мріяла.

Оцініть статтю
Дюшес
Бабуся зміну моєї поведінки помітила одразу й наказала навіть не думати про ту кляту любов. «Он твоя мамка також колись така ходила. Сяяла та світилася від щастя. А потім що? Принесла тебе в пелені, покинула й слід простиг. Ще одне я на ноги не підніму, здоров’я не те уже»