Надія Василівна виховувала свою дочку самостійно фактично з самого її народження. Батько маленької Марійки покинув їх, коли дівчинці ще не виповнилося і року. Попри цю скрутну ситуацію, Надія Василівна завжди ставила дочку на перше місце і виростила в ній сильну та незалежну особистість.
Життя вдвох було непростим, але Надія Василівна була шанованою жінкою. Вона працювала наполегливо, щоб забезпечити донечці все необхідне. Завдяки багатьом годинам, витраченим на читання та допомозі з домашніми завданнями, Маша росла розумною та здібною дівчинкою. Її шкільні досягнення були видатними, і вона завжди отримувала найкращі оцінки у класі.
Коли настав час вступати до вишу, Надія Василівна вже була впевнена, що донька пройде на державну форму. Мати пишалася досягненнями Марії та впевнено вірила в її успіх. Марійка не підвела своєї неньки й була прийнята до бажаного вишу.
На третьому курсі дівчина познайомилася зі Сашком. Вони стали нерозлучними друзями, поки їхні стосунки не переросли в дещо більше. Через кілька місяців Марійка привезла хлопця на знайомство до матері. Сашко був чарівним парубком з привабливою зовнішністю та приємною усмішкою. Він мав чудову репутацію серед друзів Маші та викликав велику симпатію Надії Василівни.
Після вечері, коли всі зібралися в їдальні, Надія Василівна й Сашко знайомилися один з одним. Їхній діалог був повний натхнення та гумору.
-Сашко, рада познайомитися з тобою. Марійка розповідала про тебе так багато гарних речей – почала розмову Надія Василівна.
-Дуже приємно познайомитися, Надія Василівно. Марійка теж розповідала мені про вас. Я дуже вдячний, що запросили мене в гості – ввічливо відповів Сашко.
-Я бачу, що ти молодий хлопець з великими амбіціями. Марійка завжди мріяла знайти такого життєвого партнера, як ти. Я бачу, як добре ти ставишся до моєї доньки. Я вірю, що ви разом зможете створити щасливу родину.
-Дякую, Надія Василівно. Я теж щасливий, що знайшов Марійку. Вона неймовірна жінка, і я дуже люблю її. Обіцяю, що зроблю все можливе, щоб зробити вашу доньку щасливою – сказав хлопець, приклавши руку до серця.
Пара одружилася, і на початку все було чудово. Оскільки батьки Сашка жили в селі, подружжя вирішило поселитися біля Надії Василівни. Вона тільки зраділа компанії. Квартира велика, простора усім місця вистачить.
Не минуло й пів року, як зять проявив своє справжнє обличчя. Сашко відверто почав заявляти тещі, що хоче бути господарем цієї квартири, тож вона повинна його прописати у своєму помешканні.
Одного дня, коли Маша побігла до магазину за продуктами, її чоловік знову заспівав своєї.
-А що, мамо, ви вже вирішили, коли мене у квартирі припишете? – уїдливо запитав чоловік
Надія Василівна не була готова знову пояснювати цьому нахабі, чому не планує цього робити, але знала, що так просто він не відчепиться.
-Сашко, може тобі пригадати, хто купував цю квартиру? Усе це є наслідком моєї з чоловіком важкої праці. Я є власницею і справжньою господинею у цьому помешканні й вкотре тобі заявляю, що прописувати тебе тут не збираюся.
-Ви це серйозно, Надіє Василівно? Аякже Марія – моя дружина? Вона має право на своє житло. Думаю ми можемо знайти вихід із ситуації, що склалася.
Ви можете розміняти свою квартиру на дві менші. Собі візьмете однокімнатну, десь на околиці міста. А нам подаруєте двокімнатну, ближче до центру. Або можете викласти її на продаж. Вам вистачить і на помешкання нам, і на хатинку собі десь у селі.
–Який же ти нахаба, Сашко! Ти, як справжній чоловік, мусиш сам заробити на квартиру.
-Бачу, по-хорошому не виходить. Якщо ви не продасте свою квартиру і не придбаєте нам окреме житло, то ми з Марійкою переїдемо до моїх батьків у село, і ви більше нас ніколи не побачите.
-Це ти серйозно? Ти забираєш Марійку від мене? – обуренню Надії Василівни не було меж.
Надія Василівна з переляку не відповіла на погрози Сашка, але в серці їй було дуже боляче. Вона не могла уявити своє життя без дочки, хоч з радістю б спекалася зятя. Схоже, настав час розповісти доньці про все, що відбувалося у неї за спиною. Маші доведеться зробити вибір. Зараз їй доведеться прийняти непросте рішення та знайти компроміс, щоб зберегти сім’ю, яку вона так довго будувала.
