-Зібралася і приїхала до рідного сина і невістки, думала, зустрінуть мене як годиться. Куди там! – обурювалася Любов Павлівна своїй сусідці.
Мама мого чоловіка живе одна, тому любить ходити по гостях, особливо – до сусідів. Ділиться з ними всім, що на душі лежить. От і розповіла про свою поїздку до сина.
– Діти в мене в іншому місті живуть, купили однокімнатну квартиру там, переїхали після весілля. Бачимося ми рідко, вирішила ось відвідати, думала буду бажаною гостею, а невістка зі мною як з собакою обійшлася! – продовжувала обурюватися вона.
І що таке трапилося, – запитала допитлива сусідка, себто моя мама.
– Уявляєш, невістка постелила мені на підлозі! Спасибі хоч не на килимку біля дверей!
– А що в них дивана нема чи що?
– Нема! Тільки одне ліжко. Але ж вони могли б мені поступитися, а самі лягти на підлозі. Вони молоді, а я пенсіонерка. До того ж я всього на тиждень приїхала, нічого б страшного з ними не сталося.
Моя мама не любить роздувати конфліктів, тому мовчки вислухала Любов Павлівну. Хоч їй хотілося сказати, що з нею, Любов Павлівною, також нічого страшного не сталося, що поспала на підлозі.
Вирішила не загострювати ситуацію і не псувати бідній жінці настрій ще більше. Взагалі, звичайно, в цій історії один одного краще: і свекруха, і невістка, і синок, який, судячи з усього, взагалі там сидить і мовчить, поки його дружина вирішує проблеми розміщення такої поважної гості.
Мабуть, коли б я опинилася на місці невістки, то б переконала чоловіка зняти для його мами квартиру або номер в готелі, щоб і самим на підлозі не лежати, і свекруха не тулилася, де доведеться.
Приймати вдома гостей – це не означає селити їх поруч з собою. Тим паче якщо це не особняк, а однокімнатна квартира, де самій сім’ї затісно.
Можна, звісно, було купити надувний високий матрац, який цілком може замінити ліжко для гостей. А вже зайвий комплект білизни в будинку б точно знайшовся. Але невістка ще молода, недосвідчена.
А от свекруха! Доросла досвідчена жінка! Ну чим треба було думати, щоб перти в інше місто до дітей в однушку, знаючи, що у них немає додаткових спальних місць? Чому не можна було самій потурбуватися про те, як і де вона буде жити? Адже це перше, про що думає будь-яка людина, коли їде в інше місто.
Часом мені здається, що багатьох конфліктів можна було уникнути, якщо хоча б одна з конфліктуючих сторін була трішки розумніша.
Моя мама спокійно вислухала цю історію і запропонувала Любові Павлівній піти разом погуляти, бо їй часом навіть у двокімнатній квартирі.
