Люди, які народилися в Радянському Союзі, істотно відрізняються від своїх дітей. Котрі росли й виховувалися в часи незалежності. В наш час майже все вирішують гроші. Якщо немає накопичень, то лікуватися дуже тяжко. Інколи це приводить до летального результату. Коли тато чи мама розповідає, що лікування проходило безоплатно, діти дивуються. Як таке може бути? Але ж було. Старшому поколінню і в голову не приходило, що все може так помінятися.
Інколи Семен Іванович запитує себе, а що було б, коли Радянський Союз не розвалився б? Чи були б у нас мільйонери та мільярдери? А може жили й далі всі рівні між собою? Працювали заводи, фабрики. Робота знайшлася для всіх. І не потрібно їхати за кордон, залишати сім’ю. А потім говорять, що розлучень збільшилося в рази. Тому що чоловік і дружина роками живуть окремо. Звикають до іншого життя. А коли збираються разом, виявляється, що смаки в них різні, на все дивляться по різному.
В часи Радянського Союзу звичайно дефіцит був, але можна було обійтися і простими речами. А якщо видають путівку від профспілки, то вона зовсім безплатна. В наш час це дивно, але тоді то закономірність. Навчатися в ВНЗ, будь ласка, лише щоб знання були в голові. А як чекали черги на квартиру, яка також видавалася безплатно від підприємства, на якому працюєш. Вона переходила у власність людини.
Відпустка за рік, обов’язково, премії, нарахування за вислугу років. Пенсія в п’ятдесят п’ять жінкам. І всякі пільги, яких не перерахувати. Багато людей із покоління, які росли й працювали в Радянському Союзі наразі жаліють, що все помінялося. Вони так і не призвичаїлися до нинішнього життя. Постійні розмови «в наші часи» і так далі. Вони й не намагалися підлаштуватися до всього нового. Добре, якщо є діти, які спокійно ставляться до таких розмов батьків, але весь час допомагають їм жити нормально.
Люди, яким далеко за сімдесят бояться всього нового. У них навіть телефонів немає. І розмови тільки про те, що раніше пенсії вистачало, щоб прожити місяць. Наразі її не вистачає на одні комунальні. Що вже говорити про ліки й щоденне харчування. З їхнього погляду, раніше жили краще, ніж наразі. І по другому їх не переконаєш. Молодь дивується. Як можна жити, щоб не платити за навчання, щоб робота була для всіх. Безхатьків і безробітних взагалі не було.
Не працювали лише ті, в кого була причина на те. Інакше несли відповідальність. Така велика різниця між молодими й старими людьми. Так що про Радянський Союз не всі забули, але таких людей все менше і менше.
