Батька вдома не було. Відчуття тривоги одразу застигло у серці.
Коли мені виповнилося 7, ми з татом залишилися вдвох. Мами я не зав, вона покинула нас, пішла до іншого чоловіка. Вдруге створити родину батько так і не наважився. Все життя посвятив єдиному сину.
Коли я виріс, вивчився та одружився, постало питання, де будемо з дружиною жити. Тато мав великий будинок у селі, місця на всіх вистачило б, але дружина переїжджати з міста не хотіла. Батько запропонував продати дім і купити невеличку квартиру. Так і зробили.
Стали жити в трьох, а там і поповнення прибуло. Дружина народила сина.
Папа допомагав з онуком. Поки я працював, а жінка займалася хатніми справами. Жили ми всі дружно, добре. Місця вистачало допоки не дізналися, що Катя знову вагітна.
У 2-кімнатній квартирі народжувати ще одну дитину проблематично. Тому я старався брати додаткову роботу і шукав якийсь підробіток – потрібно розширятися.
Одного разу, повернувшись з роботи, застав картину: вся родина вечеряла за столом, але батька вдома не було. Відчуття тривоги одразу застигло у серці. Щось трапилося, на думку приходило найгірше. Дружина пояснила, що він просто пішов прогулятися. Та коли він не повернувся тієї ночі, я став сильно хвилюватися.
Виявляється Катя сильно посварилася з татом. Вагітні жінки, гормони грають. Мовляв, квартира маленька їм всім місця мало, а тут ще одна дитина народиться, а свекор лише місце займає. Коли я це все почув, розгнівався страшно.
Вискочив на вулицю і став об’їжджати довколишню територію. Знайшов тата у парку на лавці. Вперше за своє життя побачив його сумним і заплаканим. Мене душа боліла за рідну людину.
–Пробач мені, тату, пробач Каті. Вона не відала, що говорить, – молив я, падаючи біля татових ніг.
Через годину всі повернулися додому. Батько пішов до своєї кімнати, йому не здоровилося. Я сказав дружині, хоч вона і при надії, якщо така ситуація ще раз повториться з дому піде вона і тоді для всіх буде більше місця
