Батько 3aхв0рів на раk, а я не маю наміру йому допомагати. Колись батьки шкодували мені грошей, а зараз я жал ію їм

Все життя ми з чоловіком жили у мирі та злагоді. Обоє працювали на заводі, статків великих не нажили, але нам вистачало. Від заводу отримали квартиру, купили авто. Від батьків у селі залишилася дача. Дітей у нас довго не було… Згодом народився наш єдиний син Євген.

Ми люди середнього класу, не звикли розкошувати. Та й сину хотілося дати все найкраще. Підзбирали грошей, і купили однокімнатну квартиру. Пенсія не загорами, а квартиру завжди можна здавати квартирантам. Або віддати сину, коли той одружиться. Так ми  з чоловіком сподівалися…

Шкода, але син пішов характером не в нас. У школі за ним росли золоті лози. Ми чесно працювали все життя, як всі люди. Женя ж завжди хотів легких грошей. Часто потрапляв у якісь авантюри.  В старших класах  син почав грати на  ігрових автоматах. Як ми з батьком не просили одуматися його, нашої думки син не чув або не хотів чути.

Потім Женя  почав скуповувати старі комп’ютери та деталі до них, збирати заново їх, налаштовувати і продавати дорожче. Іноді вдвічі! Обманював фактично тих, хто нічого не розумівся в цьому. Гарантій на техніку жодних не давав. Часто до нас додому приходили розлючені клієнти.

Це бізнес, мамо, всі так зараз заробляють. За цим майбутнє.

Після закінчення школи, ми домовилися з ректором місцевого економічного університету, щоб наш Женя там навчася. Не безкоштовно, звичайно. Я день і ніч молилася, щоб син взявся за голову і подорослішав.

Сесії ми платили з чоловіком, а син був зайнятий чим завгодно, але не навчанням.Додому приходив тільки переночувати. З горем пополам Женя закінчив університет.Після ВНЗ ніде не працював.Все шукав себе. Ми домовилися про його працевлаштування в муніципальне підприємство, але він пропрацював лише місяць, і сказав, що така рутинна робота йому не цікава. На додачу побив  свого начальника.

Одного дня Женя прийшов до нас, і сказав, щоб ми перестали здавати в оренду квартиру,  продали її, а гроші віддали для єдиного сина. Бачте, йому потрібен стартовий капітал.

На що – так і не міг сказати точно, говорив, що потрібно щось купити, на чому можна «заробити шалені бабки». І що він починає власну справу. Батько був категорично проти.

Навіть і не подумаю, кажу тобі моє категоричне “ні”. Мені соромно за тебе, сину! Ми освіту тобі дали, всю душу в тебе вклали, хотіли, щоб людиною став. А ти барига! Твої махінації до добра не доведуть, так і знай! Не хочеш чесно заробляти на хліб!,-сказав батько.

Вкладеш, прогориш і що потім з тобою робити? – пирхнув батько і дав сину 20 тисяч гривень з наших накопичень на чорний день. Через декілька місяців син дізнався , що ми з батьком допомогли коштами нашим родичам, багатодітній родині, у якої згоріла хата.   Син був обурений! Як же так-то: йому  дали подачку, а  фактично чужим людям не пошкодували кругленьку суму.

Наступного дня син від нас переїхав на орендовану квартиру. Майже забув про наше існування. Тільки іноді дзвонив на свята…А потім все сталося як у страшному сні. Я йшла взимку з магазину, впала і серйозно зламала ногу. Зробили операцію, поставили пластину, тепер пересуваюся на милицях. А два місяці тому у чоловіка виявили пухлину, онкологія. Кошти розтанули швидко.Довелося просити у сина грошей, щоб рятувати батька. Женя тепер став бізнесменом, продає техніку з Європи.

Син же цинічно посміявся.

– Давайте начистоту. Допомагати мені, по совісті, ні з чого. Точніше – ні з чого з того, що я отримав від вас!  Ви не вірили в єдиного сина. Я всього у цьому житті досягнув сам! Я  не маю наміру йому допомагати. Колись Ви  шкодували мені грошей, а зараз я жалію Вам.  Викручуйтеся як хочете, продавайте квартиру, беріть в кредит, нехай родичі скинуться, хто чим може… А я вмиваю руки.Ну…хіба я перероблю вашу квартиру в якій живуть квартиранти під ще один свій офіс. Тоді зможу вам допомагати. Мені потрібні гарантії.

Після цієї розмови ми остаточно  посварилися. Точніше чоловік … Син поїхав додому, а ми до лікарні. Гірко…дуже гірко, коли у душу плюють рідні діти….

Оцініть статтю
Дюшес
Батько 3aхв0рів на раk, а я не маю наміру йому допомагати. Колись батьки шкодували мені грошей, а зараз я жал ію їм
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.