Батько побачив синця під оком доньки й зателефонував життя його зятя розвалилося.
Марійка стояла на порозі, вітаючи батьків звичним лагідним усміхом. Лише один чорний блискучий синєць зраджував тему, яку вона не хотіла обговорювати.
«Мамо, усе гаразд, не звертай уваги», промовила вона швидко, помітивши пильний погляд матері.
Олена Іванівна глибоко зітхнула. «Твоя справа, доню. Треба жити…»
Батько навіть не привітався з зятем. Повільно підійшов до вікна й дивився у нікуди, наче не чув, як донька бурмоче щось про шафу й темряву.
«Я просто… вчора йшла та випадково спіткнулася. Ну, мамо, зі мною та з Ігорем усе добре!»
Добре? Марійка сама чітко памятала, що сталося вчора. Ігор, завжди злий, не просто кричав на неї. Коли вона наважилася сказати, що втомилася від усього цього, він схопив її за комір халата так, що аж грудям запало.
«Що, шльондра, забула, кому завдячуєш, що ще жива й нічого не думаєш?!» ревів він, трясучи нею. «Забула, як я повертав тебе з корчми, коли тікала від мене до того Дениса? Забула, хто тебе кохав, дурненька? Я носив тебе на руках!»
А потім сильний удар. Як чоловік, кулаком. Зірки засяяли в очах, а потім біль охопив її… А Ігор продовжував кричати щось непристойне.
«Так, доню, зрозуміла. Шафа… темрява», пробурчала мати, хоч чудово знала, що сталося.
І почувалася винуватою. Це вона змусила Марійку вийти за Ігоря! Це вона віддалила Дениса від доньки, думаючи, що він погано впливає.
«А твоя шафа, доню, схоже, має кулаки», промовила Олена Іванівна, кидаючи погляд на зятя.
Іван Михайлович так і не повернувся від вікна. Вийшов на балкон курити. На відміну від дружини, він ніколи не підтримував Ігоря. Здавалося, що той… пустий. Егоїст і нікчемний. Так, з багатої родини квартира, авто, звязки й перспективи. Але всередині гниль.
І ось ця гниль вилізла назовні синєць під оком доньки.
Звісно, Іван Михайлович міг схопити зятя за лацкани й дати ляпаса. Але це лише розвязало б скандал. Та й не хотів. Ледь стримався… Тому вийшов на балкон.
Знав, що вирішить це інакше. І вже знав як.
Довго розмовляв по телефону з того балкона…
Тим часом Марійка купила матері каву, і вони говорили про дрібниці. За півгодини батьки пішли.
Ігор, який чекав докорів і скандалу, нарешті розслабився. Сів на диван, відкрив пиво й навіть усміхнувся. У його голові мовчання родичів було згодою. Родина це родина, а синці це життя. Ніхто не зрадить свого! Точно!
«Бачиш, Марійко, я ж казав усе налагодиться!» протяжно промовив в
