У мене є старший брат, який ображений на мене за те, що я з’явився на світ та увага батьків поділилася на двох. Коли Олександр був один в сім’ї, все, що мали батьки діставалося йому. Наші батьки робочий клас та вони ніколи не могли дозволити собі великих витрат. Попри те, що їх дохід був невеликим, для Олександра вони нічого не жаліли. Він мав небагато речей, але вони завжди були нові. Мама вміла шити та вона купувала тканину, з якої шила одяг. Їй достатньо було поглянути на готову річ для того, щоб потім пошити таку ж. Олександру достатньо було показати на одяг який йому хотілося б мати та через деякий час у нього був такий самий. Брат був дуже акуратним та речі, які мені дісталися після нього, були в дуже хорошому стані.
Я знав яке фінансове становище батьків та ніколи не жалівся на те, що мені доводилося доношувати одяг за старшим братом.
Та якось сталося так, що мама занедужала. Грошей на ліки не було, тож довелося продати мамину швейну машинку. Та й мама почувалася так, що їй було не до шиття.
Коли нам потрібний був якийсь одяг, ми купували його в секонд хенді. Я все розумів, а Олександр дуже через це протестував. Він казав, що його нервує запах тих речей та йому соромно перед друзями з’являтися в такому одязі. Ситуація ускладнилися коли в компанії друзів старшого брата з’явилася дівчина, яка дуже сподобалась Олександру. Він став соромитися мене та батьків, а також того, що його речі з магазину вживаного одягу. Брат навіть соромився виходити з нами на вулицю. Коли ми раптом зустрічали когось з його друзів, Олександр вдавав, що він нас не знає. Це неабияк засмучувало батька та я бачив, що він ледве стримує себе, щоб не заплакати.
Коли в брата зламався телефон, то батьку довелося продати антикварний годинник, який дістався йому від дідуся. Це була наша родинна реліквія. Але брат був дуже наполегливий, бо для нього престиж був важливіший за якісь родинні реліквії. Та недовго хизувався Олександр своїм новим телефоном. Скоро вийшла нова модель та брат забажав цей телефон продати, потім щоб батько доклав йому грошей та купити нову модель. А потім що? Вийде ще новіша модель та знову робити те ж саме? Батько вперше за багато років розлютився та сказав, що з нього годі:
– Скільки тобі не дай, все тобі мало. Мати хвора, твій брат носить твої колишні речі, я вже п’ять років не був у стоматолога, всі твої забаганки виконуються. Але тепер прикуси губу, Олександр!
Тоді вони з братом сильно посварилися та він пішов ночувати до друзів. Його довго не було та ми вже хвилювалися. Батько надіявся, що Олександр все зрозумів. Через деякий час брат повернувся. Прийшов такий мовчазний, відразу пішов в кімнату. Десь місяць вони з батьком не розмовляли. Мама дуже сильно переживала.
А через деякий час у батька піднялася температура та нам довелося викликати швидку. Діагноз лікарів був невтішний. Якщо не розпочати лікування зараз, то можуть бути суттєві ускладнення, які можуть призвести до втрати працездатності. Таких грошей у нас не було. Ми були у розпачі.
Та сталося те, чого ніхто не очікував, Олександр продав свій телефон та віддав гроші батьку на лікування. Він попросив пробачення за свою поведінку та ми були щасливі від того, що він нарешті все зрозумів.
