Молоді люди познайомилися на весіллі і вподобали одне одного. Між ними спалахнули сильні почуття. Дівчина і гадки не мала, що життя може розірвати їхні стосунки. Настя готова була вийти за Віктора заміж хоч завтра.
Зрештою, все до того і йшло, аж поки про її стосунки не дізнався батько. А він був доволі жорстоким у ставленні до ближніх. У минулому військовий зі званням підполковника. Можливо, свої командирські здібності переносив в особисті стосунки, що мало не зовсім хороші наслідки. Але дочка нічого не могла вдіяти. Не могла захистити Насті і мама, яка також за життя натерпілася від деспотичного чоловіка чимало.
Так батько став на шляху щастя своєї дочки і розірвав стосунки з Віктором, який йому чомусь не сподобався.
Настя впала в глибоку депресію. Мама відчуваючи, що з дитиною коїться щось недобре i остерігаючись, що дочка може щось наробити не відступала від Насті ні на крок.
А потім батько так само видав насильно дочку заміж. Насті тепер було байдуже до всього світу. Вона ніяк не могла забути Віктора, який після цього інциденту виїхав з країни. Так обірвався їхній зв’язок.
Звісно, що Настя з чоловіком-нелюбом нудила світом. Він, вочевидь, відчував це і почав заглядати в чарку. Дітьми їхню сім’ю Бог також не благословив. Так Настя марніла з кожним днем.
Минуло майже двадцять років. Жінка поверталася з роботи додому і сіла перепочити на лавочці, очікуючи на подругу, що десь забарилася. Саме в цей момент поряд з нею сів мужчина, який запитав, чи дама часом не підкаже, котра година. Настя глянула на телефон, потім здивовано на чоловіка – і їхні очі зустрілися. Вона ледь не зойкнула від несподіванки – перед нею сидів її Віктор.
Він також упізнав її. Їхні очі зустрілися вдруге. На цей раз уже на тривалий час. Вони знали, що ця зустріч відбулася неспроста. Мабуть, сам Бог почув її страждання і послав їй Віктора на допомогу як ангела.
Вони втратили відлік часу. Спочатку говорили уривками. Потім розмова потекла плавно.
Віктор також так і не зустрів свого щастя. Тривалий час проживав у Чехії. А потім трохи подорожував світом. І от доля закинула його на батьківщину, бо батьки вже не молоді – вирішив їх провідати. Він тут ненадовго. Всього лиш на місяць.
За місяць часу Настя встигла оформити документи. Вона знала, що їй нічого тут втрачати. Вона не зможе більше пережити цієї розлуки. Як і він.
Через місяць Настя і Віктор їхали разом в аеропорт. Вона не знала, як там у чужій країні. Але добре відчувала, що заради того, щоб бути разом вона готова багато чим пожертвувати. Настя досі його кохала.
